Дивитися в очі! Але як довго?

Дивує те, що тривалість ефекту не залежить від віку, статі чи привабливості візаві. Натомість важливу роль відіграє розмір зіниць: якщо вони мимоволі розширюються, коли дивляться на співрозмовника, тоді люди не відводять очі довгий час. Такими є результати дослідження, наведені вченими у виданні Open Science.

Зоровий контакт є важливим аспектом невербальної комунікації. Адже ми не лише аналізуємо міміку, риси обличчя та зовнішній вигляд візаві, а й несвідомо опрацьовуємо тонкі натяки на настрій, наміри, надійність та загалом особистість іншої людини.

Зазвичай під час розмови відбувається збалансоване чергування проникливого погляду та відволікання очей.

«Зорова поведінка двох візаві є надзвичайно динамічною», — пояснюють Нікола Бінетті та її колеги з Університетського коледжу Лондона. Якщо погляд триває надто довго, його починають вважати нав'язливим або небезпечним. Коли ж дивитися в очі мало часу, то виникає недовіра та враження, що співрозмовнику притаманна низька соціальна компетенція».

Але як довго має тривати «правильний» зоровий контакт? Досі відповіді на це питання систематично не шукали. Але нещодавно Бінетті з колегами вперше заповнили цю прогалину.

Для цього вони запросили 500 добровольців різного віку прийти до лондонського Музею науки і подивитися короткі відеоролики. На відео були зображені обличчя чоловіка або жінки, які дивилися на випробовуваних з різною тривалістю.

Під час перегляду учасники дослідження піддавалися ай-трекінгу, тобто вчені визначали напрямок їхнього погляду та ширину їхніх зіниць. Після кожного ролика випробовувані мали натисканням кнопки засвідчити, був обмін поглядами для них приємний чи ні. Крім того, всі суб'єкти експерименту заповнювали опитувальники, завдяки яким вчені отримали не детальний опис особистісних рис піддослідних.

Результат: більшість людей правильним і приємним вважали погляд, що тривав трохи більше трьох секунд. Середній показник, який підтвердили під час експерименту, — 3,3 секунди, і він жодним чином не залежав ні від статі, ні від віку або привабливості візаві. «Лише чоловіки в старшому віці схильні були довше не зводити очей, якщо їм демонстрували обличчя акторки», — інформують учені.

Здивувало й те, що дослідники не помітили жодного впливу особистісних рис на тривалість зорового контакту (зазвичай очікують, що відкриті люди обмінюються довгими поглядами). Однак психологічний тест на рівень екстровертності (його піддослідні проходили, щоб визначити, якою мірою вони відкриті, поступливі, сумлінні, невротичні) показав: жодна з цих рис не впливає на зорові вподобання.

Натомість фактор, від якого все-таки залежала витривалість погляду, вчені виявили за допомогою ай-трекінгу. В учасників, які довше вдивлялися в очі іншим, під час погляду на свого візаві сильніше і швидше, ніж зазвичай, розширювалися зіниці.

Уже давно з'ясували, що зіниці мимоволі розширюються від радості та сексуального збудження. Також розширені зіниці вважають ознакою довіри, натомість звужені — сигналом страху та агресії.

Однак як взаємопов'язані ширина зіниць та оптимальна тривалість погляду? Від привабливості співрозмовника це, вочевидь, не залежить: в експерименті вчені не змогли встановити жодного взаємозв'язку між враженням випробовуваних про портрет на відео та тривалістю зорового контакту.

Питання, чому люди, схильні довше вдивлятися в обличчя іншим, мають розширені зіниці, залишається досі без відповіді. Бінетті з колегами припускають: імовірно, це пов'язано із субтильними відмінностями «соціального мозку» та опрацюванням соціальних зорових подразників. Але це — лише гіпотеза.

«Потрібні наступні дослідження, щоб з'ясувати, як корелюються тривалість погляду, якій віддає перевагу людина, та активність різних ділянок мозку, що опрацьовують обличчя та вираз очей», — констатують дослідники.»