Мистецтво справляє тривале враження

Зображення, які ми вважаємо особливо разючими, вмикає в мозку мережу, яка зазвичай керує внутрішнім світом людини. Якщо картина нас не чіпає, ця мережа пасивного режиму також мовчить.

Краса — не тільки перед очима, а й у мозку. Адже власне уявний орган визначає, чи естетичні подразники стануть причиною гарного самопочуття, чи ні.

Дослідження доводять: коли ми щось вважаємо хорошим, у мозку активуються одразу кілька мереж. Також до цього залучений центр винагород, він провокує відчуття щастя.

Однак погляд на шедеври залишає нестатичне враження, воно змінюється з тривалістю споглядання. Уявіть себе перед полотном Вінсента ван Гога «Зоряна ніч». Певно, спочатку насамперед вам впаде в око домінування блакитного кольору. Потім, придивившись, ви побачите зірки та кольорові кільця навколо них. Наприкінці стане видно маленьке село та його деталі. При цьому блакитне небо продовжуватиме справляти враження.

Що відбувається в мозку під час такого сприйняття мистецтва, докладніше досліджували Емі Белфі з Університету науки і технологій Міссурі. Для свого дослідження вчені попросили піддослідних дивитися на витвір мистецтва, який демонстрували на екрані протягом 15 секунд. За цей час функціональна магнітно-резонансна томографія записувала діяльність їхнього мозку.

Результат був несподіваним: щоразу, коли піддослідні вважали певну картину особливо зворушливою чи дивовижною, у їхньому мозку активувалася так звана мережа пасивної роботи мозку.

Насамперед вона активна тоді, коли ми літаємо в хмарах — під час «снів наяву», коли ми ментально відволікаємось або злегка дрімаємо. Зазвичай нам потрібно послаблювати активність цієї мережі, щоб сприйняти певну картину. Адже в такому разі мозок обробляє зовнішні естетичні стимули. Коли учасники дослідження дивилися на твір, який їх не приваблював, мережа пасивної роботи залишалася німою.

Інакше все відбувалося, коли витвір мистецтва особливо подобався учасникам: «Якщо ми вважаємо витвір естетично привабливим, частина мережі пасивної роботи мозку активуються, хоча фокус уваги перебуває в зовнішньому світі — це витвір мистецтва», — зауважив співавтор Едвард Весель з Інституту емпіричної естетики імені Макса Планка.

Мережа пасивної роботи мозку залишається активною протягом усього часу споглядання шедевра.

На думку вчених, це доводить, що враження від особливо вражаючого твору набуває чинності завдяки поєднанню зовнішніх стимулів і внутрішньої реакції. Наша увага, з одного боку, спрямована на навколишній світ, з іншого боку, — на наш внутрішній світ. «Ми могли спостерігати, що такий стан мозку настає відносно рідко і, ймовірно, являє собою ознаку динамічного естетичного досвіду», — додала Емі Белфі.