Рухи немовлят — більше, ніж інстинктивні рефлекси

Принаймні такими є результати сучасного дослідження. Згідно з ними, рухами своїх рук новонароджені створюють візуальні подразники, завдяки яким можуть поступово вчитися керувати своїми руками. Можливість вільно рухати руками має сприяти розвитку мозку в малюків, вважають учені.

Немовлята здаються безпорадними істотами: вони не можуть вижити без дорослих. Малюки не в змозі керувати ні своїми почуттями, ні своїм тілом, оскільки кора їхнього головного мозку ще не достатньо зріла. Немовлята здатні до певної міри впорядкувати отримані враження, часом можуть навіть розпізнавати хибні поєднання складів, мають відчуття кількості та фізики. Але жестів, мови та рухів вони повинні вчитися.

Чи справді рухи немовлят лише рефлексивні? Чи можливо, що вони ними свідомо керують? Одрі ван дер Меер (Audrey van der Meer) з Норвезького університету природничих і технічних наук вважає це цілком можливим, зважаючи на результати свого дослідження.

Зокрема, вимірювання мозкових потоків доводять: мозок навіть новонароджених демонструє специфічну схему збудження при наближенні об'єктів і власних рук. Крім того, вчені помітили: ще незрячі новонароджені принаймні частково мусять керувати своїми руками, бо підіймають свої ручки до вух тоді, коли чують голос мами з маленького гучномовця на своєму зап'ясті. «Цей експеримент дає сильні докази того, що діти усвідомлено можуть підіймати свої руки до вух», — сказала ван дер Меєр.

Свої, здавалося б, хаотичні рухи рук немовлята можуть виконувати свідоміше, ніж досі припускали, переконана науковиця. Перебираючи руками, малюк створює візуальні подразники, які поступово допомагають йому розуміти, що рука прикріплена до тіла і її можна застосовувати як знаряддя дотику і взаємодії з навколишнім середовищем.

«Діти не народжуються з докладним знанням про себе. Після народження діти мають навчитися зрозуміти зв'язок між рухами рук і зором — тобто повільно і поступово вчаться координувати свої очі та руки, — пояснює ван дер Меєр. — Діти мають зрозуміти певні межі своїх дій. Середовище вони сприймають лише відносно свого тіла».

Допоки діти не координують свої рухи цілком свідомо, відбуваються поступові процеси навчання: «Перші рухи немовлят можуть виглядати незграбними, але причина не лише в незрілому мозку, — каже ван дер Меєр. — Це більшою мірою зумовлено суто біологічними факторами: ми народжуємося з великою і важкою головою, яка захищає мозок, і після 9 місяців у навколоплідних водах не можемо розвинути достатньо м'язів, щоб впоратися із силою тяжіння. Ми сподіваємося показати, що коли діти рухають руками, у мозку спалахують не примітивні ділянки».

Це має довести експеримент, під час якого вчені паралельно записують рухи рук і мозкову активність 25 немовлят віком три тижні. Для цього вчені закріплюють інфрачервоні камери на зап'ястях дітей і через електроди на голові немовлят записують мозкову активність у вигляді електроенцефалограми.

Але хай там що, вчена висловлюється за те, щоб немовлятам давали можливість вільно рухати руками та досліджувати своє тіло. На її думку, це має сприяти їхньому мозковому розвитку. Крім того, спосіб перебирання ручками показує батькам, що дитина правильно розвивається.