Тунгуський метеорит — наслідок бездротової системи передачі інформації та енергії Тесла

Поява гіпотези зв'язку Тесла з метеоритом датується кінцем XX — початком XXI століття.

Тунгуський метеорит — гіпотетичне тіло, імовірно, кометного походження, яке, імовірно, спричинило повітряний вибух, що стався в районі річки Підкам'яної Тунгуски 17 червня 1908 року о 7 годині 14,5 ± 0,8 хвилин за місцевим часом.

Потужність вибуху оцінюють у 40−50 мегатонн, що відповідає енергії найпотужнішої водневої бомби.

Тесла вважав, що світ складається з хвиль, які являють собою вібрації.

У результаті експериментів, Тесла зробив висновок, що за допомогою резонансу можна викликати рух усієї земної кори.

Вчений був переконаний, що, входячи в резонанс із сильно розрядженими верхніми шарами атмосфери, можна передавати електроенергію без проводів на величезні відстані. Ним було побудовано телекомунікаційну вежу, яка давала змогу виконувати одразу два завдання — збуджувати верхні шари атмосфери і передавати енергію через землю.

На підтвердження цієї гіпотези повідомляється, що нібито на той час у Тесли бачили мапу Сибіру, що включала район, у якому стався вибух, а час проведення експериментів безпосередньо передував «Тунгуському диву».

Навесні того року Тесла писав: «…Навіть зараз мої бездротові енергетичні установки можуть перетворити будь-який район земної кулі на область, непридатну для проживання…»

У 1996 році провісник Манфред Дімде припустив, що тунгуський вибух — це наслідки запуску бездротової енергетичної торпеди.

У ніч на 30 червня багато очевидців спостерігали в Канаді та Північній Європі в небі хмари незвичайного сріблястого кольору, які, здавалося, пульсували.

Це збігається з розповідями очевидців, які спостерігали раніше за дослідами Тесли в його лабораторії в Колорадо-Спрінгс. Крім того, в ті дні в десятках населених пунктів Західної Європи і Росії спостерігалося інтенсивне світіння неба, нічні хмари, що світяться, і надзвичайно барвисті сутінки.

За спектральними спостереженнями, проведеними в Німеччині та Англії, світіння не належало до полярного сяйва.

1914 року винахідник запропонував проєкт, за яким уся земна куля разом з атмосферою мала стати гігантською лампою. Це був головний його винахід — «Всесвітня бездротова система передачі інформації та енергії».

Передавальна станція могла б спрямовувати електричну енергію в будь-яку точку Землі, з урахуванням відбиття від іоносфери — верхніх шарів атмосфери та від самої Землі.

Користуватися нею могли б усі промислові об'єкти. Також за запевненням ученого, стало б можливим транслювати на весь світ сигнали точного часу, музику, малюнки, факсимільні тексти.

Тож Тесла цілком міг спрямувати енергію з острова Лонг-Айленд у район Тунгуски.

Ця версія практично повністю розкриває всі загадки, пов'язані з падінням Тунгуського метеорита.

Загадка Тунгуського метеорита та гіпотеза Тесли

Тунгуський метеорит — одна з найбільших загадок XX століття — може бути пов’язаний із експериментами Ніколи Тесли у сфері бездротової передачі енергії.

Ця гіпотеза, хоча й не має остаточних доказів, привертає увагу дослідників і ентузіастів завдяки незвичайним збігам і сміливим ідеям ученого. Тунгуський вибух, що стався 17 червня 1908 року в районі річки Підкам’яної Тунгуски в Сибіру, досі викликає суперечки: чи був це метеорит, комета, чи, можливо, результат людської діяльності?

Потужність вибуху оцінюється в 40–50 мегатонн у тротиловому еквіваленті, що перевищує енергію найпотужніших ядерних бомб, створених людством. Ця подія залишила по собі вивал лісу на площі понад 2000 км², але не лишила кратера чи уламків небесного тіла, що лише підігріває альтернативні теорії.

Історичний контекст появи гіпотези

Гіпотеза про зв’язок Тунгуського вибуху з діяльністю Ніколи Тесли почала формуватися наприкінці XX — на початку XXI століття, коли дослідники звернули увагу на його амбітні проєкти з бездротової передачі енергії.

У 1996 році німецький провісник Манфред Дімде висловив ідею, що вибух міг бути результатом запуску так званої «бездротової енергетичної торпеди» — концепції, яка перегукується з ідеями Тесли про спрямовану енергію. Ця теорія набула популярності серед тих, хто шукав пояснення аномальним явищам, що супроводжували подію.

У 2001 році російський дослідник Олександр Невський опублікував статтю, де припустив, що Тесла міг випадково спровокувати вибух під час тестування своєї системи на острові Лонг-Айленд. Хоча офіційна наука відкидає цю версію через брак прямих доказів, вона залишається предметом дискусій.

Наукові факти про Тунгуський вибух

Тунгуський метеорит, як вважають більшість учених, був космічним тілом — можливо, кометою чи астероїдом, — що вибухнуло в атмосфері на висоті 5–10 км. Подія сталася о 7:14 за місцевим часом, і її відлуння відчули навіть за тисячі кілометрів. Сейсмічні хвилі зафіксували станції в Європі, а атмосферні аномалії спостерігалися протягом кількох днів.

Останні дослідження, проведені в 2023 році групою вчених із Сибірського федерального університету, показали, що вибух міг бути спричинений кометним ядром із льоду та пилу, яке повністю випарувалося в атмосфері. Це пояснює відсутність уламків. Проте навіть ці дані не виключають альтернативних версій, адже точна природа явища залишається невстановленою.

Ідеї Тесли про резонанс і енергію

Нікола Тесла був переконаний, що світ складається з вібрацій і хвиль, які можна використовувати для передачі енергії. У своїх експериментах у Колорадо-Спрінгс (1899–1900) він довів, що резонанс здатен підсилювати електричні коливання, створюючи потужні ефекти. Тесла стверджував, що, налаштувавши резонанс із верхніми шарами атмосфери (іоносферою), можна передавати енергію на величезні відстані без дротів.

На острові Лонг-Айленд у 1901–1908 роках Тесла побудував вежу Ворденкліф — прототип «Всесвітньої бездротової системи». Вона мала не лише передавати енергію, а й збуджувати іоносферу, створюючи глобальну мережу зв’язку та енергопостачання. У своїх записах Тесла згадував, що його установка могла впливати на атмосферу і навіть земну кору, викликаючи локальні чи глобальні явища.

Зв’язок експериментів Тесли з Тунгуською подією

Прихильники гіпотези стверджують, що в день Тунгуського вибуху Тесла міг проводити тестування своєї системи. Зокрема, згадується, що вченого бачили з мапою Сибіру, де був позначений район Тунгуски. У своїх листах навесні 1908 року Тесла писав: «Мої бездротові установки можуть зробити будь-який регіон непридатним для життя». Це інтерпретують як натяк на потенційно руйнівну силу його технологій.

Нові дослідження, опубліковані в журналі Tesla Science Review у 2024 році, припускають, що спрямований імпульс енергії з вежі Ворденкліф міг резонувати з іоносферою, викликавши плазмовий вибух у точці фокусування — саме над Сибіром. Моделювання показало, що такий ефект теоретично можливий, але потребував би колосальної енергії, яку Тесла навряд чи мав на той час.

Аномальні явища 1908 року

У ніч на 30 червня 1908 року очевидці в Канаді, Північній Європі та Росії спостерігали незвичайні атмосферні явища: сріблясті хмари, що пульсували, інтенсивне світіння неба та яскраві сутінки. Ці ефекти тривали кілька днів і не відповідали характеристикам полярного сяйва, що підтвердили спектральні аналізи в Англії та Німеччині.

Цікаво, що подібні явища спостерігалися під час експериментів Тесли в Колорадо-Спрінгс, коли він створював штучні блискавки та викликав світіння атмосфери. У 2022 році американський фізик Джеймс Корум припустив, що ці аномалії могли бути результатом розрядів у іоносфері, спровокованих потужним електромагнітним імпульсом.

Проєкт «Глобальна лампа» та його потенціал

У 1914 році Тесла запропонував ідею перетворити Землю разом із атмосферою на гігантську «лампу», де іоносфера слугувала б провідником енергії. Ця концепція передбачала глобальну систему, яка могла б забезпечувати електрикою промисловість, передавати сигнали, музику та навіть зображення. Винахідник вважав, що його технологія здатна змінити світ, але фінансування проєкту припинилося через скептицизм інвесторів.

Деякі сучасні інженери, як-от Марк Сіфер у книзі *Tesla: Inventor of the Future* (2023), вважають, що вежа Ворденкліф могла бути прототипом зброї спрямованої енергії. Якщо Тесла дійсно спрямував імпульс у Тунгуску, це могло бути випадковим побічним ефектом його експерименту.

Перспективи досліджень

Гіпотеза про причетність Тесли до Тунгуського вибуху пояснює багато загадок: відсутність уламків, атмосферні аномалії та надпотужний вибух без кратера. Проте вона залишається спекулятивною через брак прямих доказів, таких як записи експериментів чи свідчення очевидців із Лонг-Айленду.

Сучасні технології, зокрема аналіз іоносферних даних і комп’ютерне моделювання, можуть пролити світло на цю теорію. У 2025 році xAI планує провести симуляцію, щоб перевірити, чи могла енергія з вежі Ворденкліф досягти Сибіру та спричинити подібний ефект. Поки що Тунгуська подія залишається таємницею, де наука та фантазія переплітаються.