Завдяки Facebook наша безпека в реальному житті під загрозою

Наше суспільство дедалі глибше «занурюється» в соціальні мережі та інші досягнення високих технологій. Традиційні мас-медіа поступово втрачають свої позиції.

За деякими оцінками, серед молоді віком 18−30 років уже близько 20% практично не витрачають свій час на телевізор, і приблизно аналогічна кількість робить це не частіше ніж 1−2 дні на тиждень. Очевидно, що така ситуація має тенденцію до подальшого зростання.
Разом із перевагами сучасних інформаційних технологій автоматично зростає наша вразливість від їх неправомірного використання. Ще в грудні минулого року, з початком оприлюднення інформації про «цікаву» діяльність Cambridge Analytica, експерти ГО «Інформаційна безпека» провели аналіз потенційних джерел збору інформації та каналів її витоку. За результатами цієї експертизи ми склали модель вразливостей для різних категорій користувачів.
Результат дещо шокував навіть фахівців. Пересічний користувач сучасних інформаційних технологій з відносно невисоким рівнем контактів і професійної/соціальної активності «дає можливість» збирати про нього інформацію з понад сотні джерел. Думки про те, що здобута в такий спосіб інформація використовуватиметься лише з добрими намірами, є ілюзією. При цьому ми не говоримо про просунутих користувачів, які перебувають у тренді новинок.
Тож, вочевидь, сталося саме те, що має статися. Мова лише про те, коли, де і в якому масштабі. «Закон бутерброда» спрацював не без іронії: жертвами стали користувачі найпопулярнішого ресурсу — «Фейсбуку», а практичне використання його вразливостей відбулося під час останньої президентської кампанії на території країни. Лише у штаб-квартирі «Фейсбуку» до настання згаданих подій над питаннями безпеки працювало понад сотня інженерів та інших висококваліфікованих фахівців. За оцінками Марка Цукерберга, виявлення та ліквідація наявних проблем ресурсу може відбуватися впродовж кількох років, і ніхто не дає гарантії появи нових вразливостей.
Водночас доводиться констатувати факт певних ризиків і загроз для пересічного громадянина завдяки легковажності та неадекватному або протиправному використанню досягнень розвитку сучасних технологій третіми сторонами. Варто розібратися, наскільки це актуально для Росії і як зробити наше користування соціальними мережами та іншими досягненнями цивілізації безпечнішим.
Перш за все, про наші перспективи
Наведу короткий і далеко не повний перелік термінів, які мають усі підстави в недалекій перспективі стати звичними атрибутами життя для більшості росіян:
- хмарні технології,
- Big Data,
- блокчейн,
- «інтернет речей» (IoT),
- штучний інтелект,
- робототехніка,
- технології BYOD.
На рівні соціуму це буде реалізовано у форматах
- smart city,
- smart village,
- smart university,
- smart school.
Усі ці формати об'єднує щонайменше дві речі. З одного боку, це нові можливості і зовсім інша якість життя. З іншого боку, це питання безпеки і той факт, що інформацію про нас збирають, обробляють, зберігають і в разі потреби використовують із різною метою. Відповідно, крім технологічних і фінансово-економічних частин, на перший план виходить питання етики.
Кожен із нас має зробити певний вибір: тобто ми маємо погодитися чи не погодитися активно користуватися наведеними вище технологіями. Якщо ми кажемо «так», то маємо добровільно визнати можливість збору інформації про нас, нашу сім'ю, нашу діяльність упродовж усього життя та встановити персональний баланс між користуванням новітніми технологіями та правом на особисте життя, приватність, недоторканність, захист персональних даних, інформаційно-психологічну безпеку тощо.
Теза про незалежність інтернету все більше стає міфом
Західні країни почали розв'язувати цю проблему набагато раніше за нас. Позитивні й негативні приклади зазвичай ідуть поруч. У всякому разі, нові інформаційні технології допомагають бути законослухняними громадянами (наприклад, це стосується дотримання правил дорожнього руху чи поведінки в громадських місцях), спрощують роботу правоохоронних органів щодо розслідування злочинів тощо. Стали реаліями різноманітні фобії щодо інформаційних загроз, якими користуються виробники товарів і послуг, часто вартість систем безпеки переважає над цінністю власне товару чи сервісу.
Теза про незалежність інтернету та всіх його сервісів дедалі більше стає міфом. Через неодноразові випадки кібератак та протиправне використання глобальних інформаційних мереж національні уряди з різним рівнем активності «взялися» за комерційні структури, які працюють у цій сфері. З урахуванням територіального розташування центральних офісів, дата-центрів, лабораторій, іншої інфраструктури провідних компаній та місць реєстрації бізнесу це стає більш ніж реальним.
З наведеного вище треба зробити кілька висновків
Насамперед визнати факт нашого переходу від індустріальної епохи до епохи інформаційної, визначитися з рівнем допустимого вторгнення нових технологій в особисте життя чи професійну діяльність і встановити власний персональний баланс.
Відповідно, пріоритетом стає грамотність населення щодо перспектив використання інформаційно-комунікаційних технологій та аспектів їхньої безпеки через доступні та привабливі формати навчання. А оновлена система освіти має почати «працювати» з того віку, коли дитина починає опановувати ті чи інші ІТ-сервіси, або гаджети.
Зрештою, контролю з боку суспільства через численні інформаційні ризики та загрози потребують уже не лише державні структури, а й організації незалежно від місця розташування та форм власності, які працюють у сфері ІТ-послуг та сервісів.
Власне, ринок інформаційної безпеки набирає активнішого розвитку, але із застереженням, що він не повинен перетворитися на самоціль.