Астероїд YR4 у 2032 році: чому Землі нічого не загрожує?

Існує ймовірність, що астероїд під назвою YR4 може бути на курсі до Землі, а його прибуття збігається з Різдвом 2032 року. І NASA, і Європейське космічне агентство тепер стверджують, що він, найімовірніше, безпечно промине нашу планету; але чи можна повністю виключити зіткнення? Інтревю провів Кріс Сміт.

— Алан Фітцсіммонс — професор астрономії в Університеті Квінз у Белфасті, входить до проєкту Atlas, першим спостерігав YR4.

— YR4, як ми вважаємо, є невеликим навколоземним астероїдом, діаметром від 40 до 90 метрів, який вперше був виявлений нашими телескопами, телескопами для огляду, у грудні минулого року. І з січня, коли ми зрозуміли, що існує певна ймовірність його зіткнення з нами через кілька років, за ним ведеться пильне спостереження.

— Як ви взагалі шукаєте такі об’єкти? Чи це випадкове спостереження, чи існує активний процес пошуку подібних речей?

— Наразі є кілька оглядів неба, що фінансуються NASA, які просто шукають ці навколоземні астероїди та кілька навколоземних комет. І насправді вони настільки успішні, що зазвичай люди не усвідомлюють, що в середньому щодоби відкривається близько семи чи восьми нових невеликих астероїдів, які можуть проходити поблизу нашої планети.

Річ у тому, що астероїд не випромінює власне світло, він лише відбиває сонячне. І що більший він, то більше сонячного світла він відбиває. Але з Землі він все одно виглядає як зірка, бо астероїди такі маленькі, що навіть коли вони близько, то здаються лише точковим джерелом світла на нічному небі. Тож ці оглядові телескопи, які встановило NASA — хоча, мушу сказати, Європейське космічне агентство щойно почало створювати власну мережу телескопів для спостереження — щоночі прочісують небо, шукаючи об’єкти, яких раніше там не було, але які також рухаються на тлі зірок і галактик. Бо саме так давньогрецькі астрономи визначали планети. Планети рухаються на тлі нерухомих зірок, і це тому, що вони обертаються навколо Сонця.

Подібно до цього, хоча й набагато слабше, коли ми бачимо ці навколоземні астероїди, що проходять повз нашу планету, вони також рухаються на тлі зірок і галактик. І саме так ми їх спочатку виявляємо.

— А ваш астероїд, YR4, де він зараз?

— Його виявили, звісно, коли він проходив близько до нас, але зараз він насправді прямує до орбіти Марса. Він уже пройшов більше половини шляху між Землею і Марсом на своїй власній еліптичній орбіті навколо Сонця — орбіті, яку він мав десятиліттями і матиме щонайменше наступні сім років. Тож, рухаючись навколо Сонця, він стає дедалі тьмянішим.
І саме тому нам довелося залучати дедалі більші телескопи, щоб відстежувати його і точно вимірювати, де він перебуває, та вводити ці вимірювання в обчислення, щоб з’ясувати, куди він попрямує в майбутньому.

— Коли політики чи відповідальні особи кажуть: «Ви це виявили, що нам із цим робити?» Як ви проводите такі розрахунки, щоб сказати: «Шанси такі, що він перетне шлях нашої планети чи ні»? Які шанси, що ми матимемо дуже-дуже близьку зустріч із ним?

— Це проблема комунікації ризиків, бо коли ми вимірюємо позицію цих астероїдів у небі й підганяємо орбіту навколо Сонця, а потім розраховуємо, куди цей об’єкт попрямує в майбутньому, усе має певний рівень невизначеності. Тож коли ми вперше виявляємо астероїд, у нас є лише приблизне уявлення про його орбіту навколо Сонця. Ми можемо сказати, що, здається, це його теперішня орбіта навколо Сонця, і ми думаємо, що він наблизиться до нашої планети колись у майбутньому. Але на ту дату в майбутньому ми точно не знаємо, де саме він буде. Та з кожним новим спостереженням ми звужуємо можливі орбіти навколо Сонця.

— Чи є якийсь протокол дій, якщо ви щось помітили? Чи є, наприклад, величезний червоний телефон до головного офісу, який ви маєте підняти й зробити той метафоричний дзвінок, щоб сказати: «У мене є щось, що мене дуже непокоїть»?

— Так, протокол існує, і його розробили кілька років тому, коли ми зрозуміли, що колись ми таки знайдемо об’єкт, який становить загрозу — або, що ще гірше, точно в нас влучить. Тож насамперед важливо усвідомити, що ці розрахунки ризику зіткнення проводяться незалежно щонайменше двома центрами: один — NASA в Лабораторії реактивного руху в Каліфорнії, а другий — Європейське космічне агентство в Координаційному центрі навколоземних об’єктів в Італії. Вони беруть одні й ті самі дані, які повідомляють усі астрономи світу про всі астероїди, оновлюють їх щодня й щодня перераховують орбіти, щоб з’ясувати, куди ці об’єкти прямують.

Тепер, якщо один або обидва ці центри, як це було б із YR4, зрозуміють, що ймовірність зіткнення цього астероїда зростає і це починає виглядати тривожно, тоді, звісно, на це спрямовують більше ресурсів.

— Мені здається, чи це наукова можливість? Бо зазвичай нам доводиться відправляти космічні апарати, щоб знайти ці об’єкти, відвідати їх. Як ми чули про Бенну, місія OSIRIS-REx мусила дістатися до нього, обстежити, взяти зразки, повернути їх на поверхню Землі. Це було дуже складно, зрештою успішно, але дуже дорого. Якщо ця штука сама до нас наближається, це ж величезна наукова можливість, якщо не більше?

— Абсолютно. І з погляду науки, те, що ці маленькі астероїди проходять близько до нашої планети, дозволяє нам детально їх досліджувати — не лише за допомогою телескопів на Землі, а й із космічними місіями, бо ці маленькі астероїди дуже важко вивчати навіть найбільшими телескопами світу, коли вони перебувають у поясі астероїдів за орбітою Марса. Але цікаво, що тут є ще й комерційна можливість, бо в останні роки, протягом останнього десятиліття чи близько того, з’явилося кілька стартапів — як тут, у Європі, так і в Штатах, — які розглядають видобуток на астероїдах, адже астероїди часто багаті на метали. У них можуть бути певні елементи, які дуже важливі й коштують чимало. І було б добре, якби в майбутньому наука й комерція могли співпрацювати.

— Усе, що ви мені кажете, звучить досить обнадійливо — і з наукової думки, і в тому, що нас не знищить ця штука. Але якщо він не влучить у нас, то в що він тоді влучить?

— Що ж, хороша новина в тому, що ймовірність зіткнення, принаймні у 2032 році, тепер майже виключена. Але він пройде досить близько до Місяця. Останніми днями ймовірність зіткнення з Місяцем коливалася на рівні 1% чи 2%. Якби він усе ж влучив у Місяць, це була б надзвичайна можливість для астрономів і вчених на Землі, бо це не завдало б Місяцю жодних серйозних наслідків, окрім створення нового кратера. На нашу планету це ніяк не вплинуло б, але ми могли б спостерігати процес утворення кратера невеликим астероїдом на власні очі. Це була б фантастична нагода для науки.