До успіху в цифровій економіці

Тому у 1975 році, у віці 25 років, він створив свій перший комп’ютер. Коли його друг Стів Джобс побачив винахід Возняка, перше, про що він подумав, — це потенціал Стіва Возняка.

На конференції Accenture Digital у Мадриді Возняк поділився своїми думками з Майком Саткліффом, виконавчим директором групи Accenture Digital. Темою для обговорення стало майбутнє технологічних проривів і власні сподівання Возняка.

— Розглядаючи сучасні технології: поєднання систем зберігання, обчислювальної потужності та комунікацій, що з цього матиме найбільший потенціал у майбутньому?

— Центри обробки даних — це ті місця, куди перемістилися комп’ютери. У вас був власний комп’ютер. Тепер у вас є маленький дисплей, який показує, як інші комп’ютери працюють в інтернеті. Вони використовують джерела з жорстких дисків або, ще краще, з підключених мікросхем нано-флеш-пам’яті, і забезпечують чудовий досвід.

— Що компанії можуть зробити з цим?

— Одна компанія може вийти в інтернет і сказати: «О, ми можемо розмістити базу даних певних медичних фактів на сервері, а потім ви зможете отримати до неї доступ зі свого комп’ютера або мобільного пристрою».

Але те, що сталося, [це] ще більш вражаюче. Я бачу, як люди беруть один аспект — одну велику базу даних в інтернеті — і починають поєднувати її з іншими доступними базами даних і методами зв’язку, формуючи способи для значно ширшої інтеграції. Це не просто одна база даних, яка дає відповідь.

Ви можете робити багато порівнянь, і тоді одна база даних може запропонувати інші речі. Наприклад, якщо ви використовуєте навігацію, ваша база даних перевіряє, де є проблеми на дорогах.

— Що в майбутньому виглядає особливо цікавим?

— Робототехніка. Мені завжди подобається казати: «Чи зможе хтось колись створити машину, яка могла б зробити чашку кави в моєму домі?»

— Що ще ви хотіли б побачити?

— Я також хотів би маленького робота. Наприклад, робот Roomba безладно пересувається по кімнаті та пилососить її, поки вас немає вдома або ви на роботі. А я б хотів машину, яка очищає один квадратний сантиметр за раз протягом усієї ночі.

Наближаються милі, маленькі, незвичні ідеї, які можна застосувати до звичайного життя кожної людини. Роботизовані машини будуть самостійно їздити. Всі вважають, що вони будуть значно безпечнішими, оскільки люди неідеальні й можуть щось пропустити, наприклад, не помітити знак зупинки. Вони зможуть реагувати на все, що відбувається навколо, значно швидше, ніж людське око та мозок, тому я з нетерпінням чекаю цього.

— З вашої книги я дізнався, що ви знаменитий жартівник. Мені сподобалося читати про те, як ви використовували технології для розіграшів.

— Ми чудово веселилися в школі. Я зібрав невеликий пристрій під час навчання водінню, який імітував поліцейську сирену, щоб перевірити, чи зупиниться хтось.

— Я впевнений, що багато керівників думають про інновації у своїх компаніях і про те, як стимулювати їх. Що спонукало вас до інновацій і створення комп’ютера?

— Я виріс серед техніки. Я ніколи не відвідував курси з написання програмного коду. Я вчився самостійно. Але якщо ви — одна з тих людей, які вміють дивитися на проблему, використовуючи доступні будівельні блоки, і знаходити найкращі способи її вирішення, то ви це зробите.

Моя мотивація для дисководу була така: якщо я отримаю хоч одного розробника за два тижні, я поїду в Лас-Вегас.

Така мотивація не купується зарплатою. Це щось особисте і пристрасне, глибоко всередині людини, яка намагається довести свої ідеї. Саме тоді створюються неймовірні продукти й неймовірна робота.

— Це захопливий час для інженерів. Коли ви росли, було обмежене коло людей, знайомих з електронікою. Тепер, із глобальним навчанням і безкоштовними онлайн-курсами, усе у ваших руках.

— Звичайно. Ви можете отримати університетську освіту з комп’ютерної інженерії онлайн. Ви більше не обмежені.

Я пам’ятаю свій третій рік у коледжі. Я обрав усі «магістерські» курси з розробки апаратного та програмного забезпечення. Купував книги в п’ятницю, читав їх і відповідав на всі запитання в кінці кожного розділу. До понеділка я вже прочитав половину книги. Чому? Тому що я дуже любив комп’ютери.

Більшість шкіл навчають лише окремих сторінок у певні дні, бо це охоплює тест.

Колись ми досягнемо того, що просто зайшовши в інтернет, ви зможете стати експертом у конкретній галузі.

Що стосується електроніки, нам ще є чому вчитися. Мій син щойно отримав ступінь з комп’ютерної інженерії, тому ця сфера залишається актуальною.

Світ став цифровим, і вам не потрібна складна математика — усе перейшло на програмне забезпечення.

— Де ви сьогодні в усьому цьому?

— Багато людей хочуть бути лише програмістами, але мені подобається комп’ютерна інженерія, адже це люди, які розуміють апаратне забезпечення й можуть писати програми для нього.

Іноді, закінчивши роботу, я думав: «Чи можу я щось оптимізувати, переглянувши свої формули, код?». Тому завжди рекомендую молоді вдосконалювати свої проєкти.

— У вас був досвід роботи з молоддю?

— Я викладав у школі для п’ятикласників вісім років. Кращі учні завжди робили більше, ніж я їм призначав. Вони додавали щось несподіване. Це творчі люди.

— Що можуть зробити керівники?

— Шукайте творців. Ви хочете підприємництва в компанії. Люди, які реалізують проєкти, набагато цінніші за тих, хто лише вигадує ідеї.