Нейропластичність і пам’ять: як люди запам’ятовують та узагальнюють інформацію

Презентуємо вам інтерв’ю з Бредлі Лавом, доктором філософії, професором когнітивних наук та наук про прийняття рішень в UCL). Інтерв'ю брала Лора Занеські.

— Чи завжди вас цікавило вивчення роботи мозку?

— Це хороше питання. Коли я почав навчатися в університеті, у мене було кілька інтересів, і багато з них оберталися навколо питання: як маленькі елементи взаємодіють, щоб створювати щось складніше й цікавіше? У біології та соціальних науках, таких як економіка, існує безліч таких систем. Але найцікавішою для мене виявилася когнітивна наука. Як у мозку поєднуються всі ці дрібні елементи, області та переживання, щоб утворити щось більше? Я зрозумів ще в першому семестрі, що з усіх можливих варіантів саме це мене найбільше захоплює.

— Які питання зараз здаються вам найцікавішими?

— Зараз спостерігається вибуховий розвиток машинного навчання та штучного інтелекту. Успіхи та недоліки цих галузей викликають багато цікавих запитань про те, чому люди такі розумні. Одне з фундаментальних питань — як люди зберігають інформацію. Як вони представляють досвід у форматі, який не просто запам’ятовує події, а робить це корисно і гнучко?

Наприклад, людина може навчитися грати в одну гру або виконувати якусь дію, а потім переносити ці знання на інші обставини. Натомість більшість машин досить «крихкі» в цьому сенсі. Відповідь на ці питання не лише допоможе покращити роботу машин, а й допоможе зрозуміти, як люди навчилися бути гнучкими і здатними до узагальнення. Для мене головне питання — як ми представляємо наш досвід і як розуміємо світ.

— Який вплив ви сподіваєтеся справити своєю дослідницькою роботою?

— Мої дослідження є досить фундаментальними. Можна розглядати їх з різних точок зору — від поведінкових аспектів до довгострокових застосувань, наприклад, у медичних рішеннях. Але для всіх цих напрямів потрібно розуміти, як люди навчаються на прикладах і як вони фокусуються на важливій інформації.

Формування загальної картини цих процесів має велике значення для розуміння ситуацій, коли щось іде не так — коли людина натрапляє на труднощі та може потребувати допомоги. Я багато досліджував людську поведінку в реальних умовах. Один з напрямів моїх досліджень — прийняття рішень у супермаркеті. Наприклад, як можна допомогти людям робити кращий вибір і харчуватися здоровіше? Бажано, щоб це відбувалося природним чином, без примусу — щоб люди самі схилялися до корисної поведінки. Для мене чергування лабораторних експериментів і спостережень у реальному світі — це ефективний спосіб розвивати теорію та оцінювати її практичне застосування.

— Який вплив вже справили ваші дослідження?

— У когнітивній науці є багато прикладів ідей, які спочатку здавалися не надто корисними, але згодом мали значний вплив. Наприклад, психологи відіграли ключову роль у розробці теорії розпізнавання сигналів, яка стала дуже важливою в інженерії. Робота над нейронними мережами, що розпочалася в психології та нейронауці, докорінно змінила сферу машинного навчання.

Я вважаю, що в когнітивній науці є ще багато таких «прихованих скарбів», які чекають на своє відкриття. Проблеми, які ми досліджуємо, настільки складні та широкі, що їх вирішення може мати величезний вплив на різні сфери. І це не просто мої сподівання — вже зараз є багато прикладів взаємозбагачення науки та практики. Тож я сподіваюся зробити свій внесок у цей процес.