Африка втрачає ліси через голод: експерти шукають рішення

Мільйони людей в окремих частинах Африки стикаються з рекордним рівнем голоду, попереджає Всесвітня продовольча програма ООН. Водночас регіон швидко втрачає ліси — одне з найцінніших джерел їжі. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації, темпи втрати лісів в Африці неухильно зростали протягом останніх трьох десятиліть. Між 2010 та 2020 роками континент втратив 3,94 мільйона гектарів лісових масивів.

Ці ліси не просто центри біорізноманіття — вони життєво важливі для виживання мільйонів людей, які покладаються на них заради дикорослої їжі, ліків, палива та доходу. Результатом стає порочне коло: коли продовольча небезпека зростає, люди звертаються до лісів заради виживання, що посилює вирубку. Але коли ці ліси зникають, зникає й критично важлива мережа безпеки, яка могла б допомогти спільнотам впоратися з голодом та кліматичними потрясіннями.

Журналіст Майкл Калокі досліджував, чому захист лісів є надзвичайно важливим для продовольчої безпеки по всьому континенту. Лаура Мухвана, координаторка GLFx Найробі в Кенії, пояснює, що ліси відіграють пряму роль у місцевих продовольчих системах. Вона також попереджає, що збереження лісів не спрацює без кращого спілкування між дослідниками та спільнотами, які залежать від цих ресурсів.

Камерунський вчений Річард Суфо з Центру міжнародних лісових досліджень та Всесвітнього агролісництва вказує на традиційні агролісові системи, де дерева та сільськогосподарські культури ростуть разом, як на потужне місцеве рішення. Він каже, що важливо інтегрувати традиційні знання з сучасною наукою для захисту лісів та побудови стійких продовольчих систем.

В Уганді Джоел Нгобі втілює ці ідеї в життя. Через Ініціативу шкільних продовольчих лісів він поєднує корінні знання з сучасною наукою для покращення харчування студентів та навчання сталого управління землею. Його модель надає спільнотам можливість вирощувати власну їжу, водночас зберігаючи землю.

Проблема втрати лісів в Африці має глибокі корені та складні взаємозв'язки з продовольчою безпекою. Коли люди не мають доступу до достатньої кількості їжі через традиційні канали, вони природно звертаються до лісів як до джерела виживання. Ліси забезпечують не лише дикорослі плоди, горіхи та інші їстівні рослини, але й можливості для полювання та збирання лікарських рослин, які можна продати на місцевих ринках.

Однак інтенсивне використання лісових ресурсів призводить до їх виснаження. Дерева вирубуються для отримання деревини та палива, земля розчищається під сільськогосподарські угіддя, а надмірне збирання дикорослих рослин порушує природні екосистеми. Це створює довгострокову загрозу для тих самих спільнот, які покладаються на ліси для виживання.

Експерти підкреслюють, що рішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу. Недостатньо просто заборонити людям користуватися лісовими ресурсами — необхідно забезпечити альтернативні джерела їжі та доходу. Водночас важливо розробити сталі методи використання лісів, які дозволять спільнотам отримувати необхідні ресурси, не завдаючи непоправної шкоди екосистемам.

Традиційні агролісові системи, на які вказує Річард Суфо, представляють один з найперспективніших підходів. У цих системах дерева та сільськогосподарські культури вирощуються разом, створюючи синергетичний ефект. Дерева забезпечують тінь для культур, покращують якість ґрунту через опале листя, запобігають ерозії та створюють мікроклімат, який сприяє росту рослин. Водночас вони дають плоди, горіхи та інші продукти, які можна використовувати в їжу або продавати.

Ініціатива Джоела Нгобі в Уганді демонструє, як можна успішно поєднати освіту, харчування та збереження довкілля. Шкільні продовольчі ліси не лише забезпечують учнів поживною їжею, але й навчають їх принципам сталого землекористування. Діти вчаться розуміти взаємозв'язки між лісами, сільським господарством та продовольчою безпекою, що формує в них екологічну свідомість з раннього віку.

Лаура Мухвана наголошує на важливості комунікації між науковцями та місцевими спільнотами. Часто дослідники розробляють теоретичні рішення, які не враховують реальних потреб та обставин людей, які живуть у лісових районах. Ефективне збереження лісів можливе лише тоді, коли місцеві спільноти розуміють переваги збереження та мають практичні інструменти для сталого використання лісових ресурсів.

Ситуація в Африці демонструє глобальну проблему взаємозв'язку між довкіллям та продовольчою безпекою. Кліматичні зміни посилюють цю проблему, роблячи сільське господарство менш передбачуваним та змушуючи людей ще більше покладатися на природні ресурси. Водночас втрата лісів сама по собі сприяє кліматичним змінам, створюючи ще одне порочне коло.

Рішення цієї складної проблеми вимагає координованих зусиль на різних рівнях — від місцевих спільнот до міжнародних організацій. Необхідно інвестувати в сталі сільськогосподарські практики, розвивати альтернативні джерела доходу для лісових спільнот, покращувати освіту та підвищувати обізнаність про важливість збереження лісів.