ALMA у пустелі Атакама досліджує холодний космос

Високо в чилійській пустелі Атакама, одному з найсухіших та найвіддаленіших місць на Землі, розташований Великий міліметровий та субміліметровий масив Атакама. Його експлуатує Європейська південна обсерваторія та її міжнародні партнери. Це не звичайний телескоп, а масив із 66 високоточних антен, які разом досліджують Всесвіт у діапазонах хвиль, невидимих для людського ока.

На відміну від оптичних телескопів, цей масив спостерігає у міліметровому та субміліметровому діапазоні, між інфрачервоним випромінюванням та довшими радіохвилями. Ці довжини хвиль дозволяють астрономам вивчати регіони, де молоді зірки приховані пилом, або галактики, що лежать настільки далеко, що їхнє світло розтягнулося та охололо під час подорожі крізь простір і час.

Антени масиву розкидані по пустельному плато в різних конфігураціях. Така збірка працює по суті як один гігантський телескоп з надзвичайною роздільною здатністю, достатньо чіткою, щоб розрізнити найдрібніші деталі.

Масив радіотарілок розташований на плато Чайнантор на висоті 5000 метрів над рівнем моря. Велика висота плато Чайнантор забезпечує ідеальну точку спостереження для радіоастрономії. Тут повітря розріджене та сухе, з невеликою кількістю водяної пари, яка могла б поглинати слабкі космічні сигнали. Над місцем розташування масиву височіє величний вулкан Ліканкабур, його присипана снігом вершина та кратерне озеро мовчки спостерігають за антенами внизу.

Завдяки унікальним умовам спостереження масив продовжує вдивлятися все глибше в холодні, приховані куточки Всесвіту. Міліметровий та субміліметровий діапазони особливо корисні для вивчення холодних об'єктів космосу, температура яких занадто низька, щоб випромінювати у видимому світлі. Це дозволяє астрономам досліджувати народження зірок у густих молекулярних хмарах, спостерігати за формуванням планетних систем навколо молодих зірок та вивчати далекі галактики, світло яких зміщене в червону частину спектра через розширення Всесвіту.

Розташування в пустелі Атакама не випадкове. Ця територія відома як одне з найсухіших місць на планеті, де дощі можуть не випадати роками. Така сухість критично важлива для радіоастрономічних спостережень, оскільки водяна пара в атмосфері активно поглинає саме ті довжини хвиль, які досліджує обладнання. Висота плато додатково зменшує товщину атмосфери над телескопами, що ще більше покращує якість спостережень.

Під пильним оком Ліканкабура масив продовжує свою роботу, розкриваючи таємниці космосу. Кожна з 66 антен може працювати незалежно або в комбінації з іншими, створюючи різні конфігурації для різних наукових завдань. Коли антени працюють разом, вони утворюють інтерферометр, який може досягати роздільної здатності, недосяжної для одиночного телескопа таких розмірів.