Антарктичний льодовий щит несподівано набрав масу вперше за десятиліття

Нове дослідження, опубліковане в журналі Science China Earth Sciences, виявило неочікуваний поворот у динаміці Антарктичного льодовикового щита (АЛЩ). Вперше за десятиліття спостережень зафіксовано значне збільшення його маси протягом 2021−2023 років.

Дослідницька група під керівництвом доктора Вей Вана та професора Юньчжун Шеня з Університету Тунцзі використала дані супутникових гравіметричних місій NASA GRACE та GRACE-FO для аналізу змін маси льодовикового щита. Результати показали, що протягом 2021−2023 років АЛЩ набирав масу зі швидкістю 107,79 ± 74,90 гігатонн на рік.

Це разючий контраст порівняно з попередніми десятиліттями, коли спостерігалася стійка втрата льодової маси. З 2002 по 2010 рік АЛЩ втрачав у середньому 73,79 ± 56,27 гігатонн щороку. У період 2011−2020 років темпи втрат майже подвоїлися, сягнувши 142,06 ± 56,12 гігатонн на рік. Ці втрати були зумовлені переважно інтенсивним таненням у Західній Антарктиді та частинах регіону Землі Вілкса-Землі Королеви Мері у Східній Антарктиді.

Попередні втрати льоду суттєво впливали на підвищення рівня Світового океану. У 2002−2010 роках вони спричиняли зростання рівня моря на 0,20 ± 0,16 міліметра щороку, а в 2011−2020 роках — на 0,39 ± 0,15 міліметра щороку. Натомість недавній приріст льодової маси мав протилежний ефект, сповільнюючи підвищення глобального рівня моря на 0,30 ± 0,21 міліметра щороку протягом 2021−2023 років.

Особливо помітні зміни відбулися у Східній Антарктиді, де чотири ключові льодовикові басейни — Тоттен, Москва, Денман та затока Вінсеннес — змінили тенденцію втрати маси на її накопичення. У 2011−2020 роках ці басейни демонстрували посилення втрат льоду зі швидкістю 47,64 ± 8,14 гігатонн на рік порівняно з періодом 2002−2010 років, причому зона втрат поширювалася вглиб материка. Однак у 2021−2023 роках ці басейни показали значний приріст маси, що дослідники пов'язують з аномальним накопиченням опадів.

Науковці наголошують на важливості цих чотирьох льодовиків для глобального клімату. За їхніми оцінками, повне руйнування цих льодовиків потенційно може призвести до підвищення рівня Світового океану більш ніж на 7 метрів. Недавній приріст маси свідчить про певну стійкість Східної Антарктиди, яка традиційно вважалася стабільнішою порівняно із Західною Антарктидою та Антарктичним півостровом.

Що спричинило такий різкий поворот? Дослідження вказує на аномальні опади як основний чинник, підкреслюючи значну роль природної мінливості у короткострокових змінах льодовикового щита. Деякі науковці припускають, що епізодичні події, такі як вулканічна активність або зміни в океанічній циркуляції, могли вплинути на ці коливання. Наприклад, виверження вулкана Хунга-Тонга у 2021 році, яке викинуло діоксид сірки у стратосферу, могло тимчасово охолодити Південну півкулю, потенційно посиливши снігопади в Антарктиді.

Проте позитивні дані супроводжуються застереженнями. Західна Антарктида продовжує втрачати масу, і ризик нестабільності морського льодовикового щита залишається актуальним. Швидка втрата льоду все ще може відбутися, якщо базові льодовики дестабілізуються, потенційно перевищивши приріст від збільшення снігопадів.

Це відкриття підкреслює складність антарктичної льодової системи та небезпеку надмірно спрощених кліматичних наративів. Взаємодія опадів, потенційних вулканічних впливів та регіональної мінливості свідчить про те, що короткострокові коливання можуть істотно змінювати довгострокові тенденції. Несподіваний приріст маси АЛЩ спонукає політиків та дослідників інтегрувати ці нові дані у своє розуміння кліматичної динаміки, виходячи за межі універсальних припущень про втрату льоду та підвищення рівня моря.