Антарктика: Вперше зафільмовано невловимого колосального кальмара

Століття минуло з моменту першого наукового опису колосального кальмара (Mesonychoteuthis hamiltoni), загадкового мешканця глибин Південного океану, який за розмірами перевершує навіть знаменитого гігантського кальмара. Довгий час знання про цього безхребетного гіганта обмежувалися фрагментами, знайденими у шлунках кашалотів, або рідкісними випадками потрапляння молодих особин у тралові сіті. Проте нещодавня експедиція до Антарктики нарешті подарувала світу перші унікальні кадри живого колосального кальмара у його природному середовищі.

У березні цього року доктор Кет Болстад, відома спеціалістка з глибоководних головоногих з Оклендського технологічного університету в Новій Зеландії, повернулася з антарктичної експедиції, де вона використовувала спеціально розроблену камерну систему для пошуку саме цього невловимого виду. Попри всі зусилля, під час її рейсу зустріти кальмара не вдалося. Проте доля підготувала сюрприз: вже після її повернення на суходіл, доктор Болстад отримала запит на ідентифікацію невідомої істоти, зафільмованої 9 березня біля Південних Сандвічевих островів іншою командою дослідників.

Ця команда, працюючи дистанційно з підводним апаратом «SuBastian» Інституту океану Шмідта (Schmidt Ocean Institute) в рамках ініціативи Nippon Foundation-Nekton Ocean Census, спрямованої на відкриття нових морських видів, випадково натрапила на невеликого, близько 30 сантиметрів завдовжки, молодого головоногого молюска. Істота мала прозоре тіло, прикрашене коричневими плямами, та делікатні щупальця. «Практично одразу, як я побачила ці кадри, я зрозуміла, що є висока ймовірність, що це він», — поділилася доктор Болстад, яка консультує антарктичні проєкти Інституту Шмідта. Це виявився молодий колосальний кальмар.

Дорослий колосальний кальмар — справжній велетень, що може сягати 6−7 метрів (до 23 футів) у довжину, роблячи його найбільшим відомим безхребетним на Землі. Перший детальний опис виду у 1925 році базувався лише на фрагментах кінцівок двох особин, знайдених у шлунку кашалота. Вважається, що дорослі кальмари проводять більшу частину життя на значних глибинах, що робить їх спостереження надзвичайно складним завданням. Іноді дорослі особини з'являються біля поверхні, зазвичай коли їх випадково підіймають рибальські судна разом із рибою, на яку вони полювали. Проте досі ніхто не бачив колосального кальмара, що вільно плаває у глибинах Антарктики.

Причини такої невловимості криються не лише у величезних просторах та глибинах їхнього дому — Південного океану. Доктор Болстад припускає, що кальмари активно уникають будь-яких збурень у водному середовищі. «Вони дуже чутливі до свого оточення, адже будь-який рух води поблизу може означати наближення хижака», — пояснює вона. Головним ворогом колосальних кальмарів є кашалоти, здатні пірнати на глибину до двох кілометрів. Ймовірно, саме для виявлення та уникнення цих гігантських хижаків колосальні кальмари еволюціонували, отримавши найбільші очі у тваринному світі — більші за баскетбольний м'яч. Ще однією унікальною рисою, яка допомогла доктору Болстад підтвердити ідентичність молодої особини на відео, є характерна комбінація присосок та гострих гаків на їхніх ловчих та звичайних щупальцях.

Історичні кадри були зроблені за допомогою дистанційно керованого апарату (ROV) «SuBastian», який Інститут океану Шмідта використовує для дослідження морських глибин. Під час одного із занурень, що проводилося спільно з проєктом Ocean Census, апарат зупинився на кілька хвилин, аби зафільмувати незвичайного прозорого молюска на глибині близько 600 метрів.

«Я вважаю це надзвичайно захопливим», — коментує відкриття Крістін Хаффард, біологиня з Дослідницького інституту акваріума Монтерей-Бей у Каліфорнії, яка не брала участі в експедиції. Доктор Хаффард, яка сама використовує ROV у своїх дослідженнях, підкреслює величезну цінність таких дослідницьких місій. Вона наводить приклад власних випадкових спостережень за восьминогами, що пересуваються дном океану на двох «руках», використовуючи інші шість для маскування під водорості чи кокосовий горіх. Такі несподівані відкриття можуть мати практичне застосування, наприклад, для дослідників у галузі м'якої робототехніки.

Отримання відеоматеріалів таких рідкісних тварин, як колосальний кальмар, за словами доктора Хаффард, також є надзвичайно важливим для ухвалення обґрунтованих рішень щодо людської діяльності, зокрема глибоководного видобутку корисних копалин. Знання про те, де ці тварини проводять час, куди мігрують для розмноження, яка тривалість їхнього життя, є критично важливими для їхнього збереження.

Молодий кальмар, зафіксований на відео, перебував на глибині близько 600 метрів — відносно неглибоко порівняно з тим, де, як вважається, мешкають дорослі особини. Доктор Болстад зазначає, що багато інших видів глибоководних кальмарів проводять ранні стадії життя у більш мілких водах. Прозорість тіла, ймовірно, слугує маскуванням, допомагаючи дитинчаті залишатися непоміченим для хижаків у освітлених шарах води, перш ніж воно опуститься у темні глибини вже як непрозора, червонувата доросла особина.

Сучасні технології, такі як камери на ROV, здатні не лише виявляти таких істот, але й передавати зображення миттєво. На відміну від вчених століття тому, яким доводилося вивчати напівперетравлені рештки зі шлунків китів, сьогодні будь-хто може спостерігати за глибоководними зануреннями Інституту Шмідта в режимі реального часу через інтернет-трансляції. «Можливість брати участь у цих дослідженнях та відкриттях, по суті, в реальному часі, з будь-якої точки планети — це дивовижна річ, на яку здатне людство», — каже доктор Болстад.

Вона не полишає надії побачити й дорослу особину. «Не можу дочекатися, щоб побачити, як виглядає живий дорослий колосальний кальмар удома, у глибокому морі, де йому й належить бути», — ділиться вона. Водночас доктор Болстад рада, що першим зображенням цього виду в дикій природі стала не грізна, озброєна гаками доросла істота, а «ця прекрасна рання стадія життя, що схожа на маленьку скляну скульптурку». «Мені насправді подобається, що це наш перший погляд на те, що згодом стане справжнім гігантом», — підсумовує дослідниця. Це відкриття не лише розширює наші знання про один із найменш вивчених видів планети, але й вкотре нагадує про безмежні таємниці, що приховує глибоководний світ.