Археологи виявили докази використання галюциногенів для контролю суспільства в Андах

Міжнародна група дослідників з Університету Флориди, Стенфордського університету та кількох південноамериканських установ здійснила важливе археологічне відкриття в перуанських Андах. На висоті понад 3000 метрів над рівнем моря науковці виявили найдавніші прямі докази використання психоактивних рослин у цьому регіоні.

Знахідки було зроблено в доісторичному церемоніальному центрі Чавін-де-Уантар. У приватних камерах монументальних кам'яних споруд археологи знайшли стародавні трубки для вдихання, вирізані з порожнистих кісток. Хімічний та мікроскопічний аналіз виявив у цих предметах залишки двох потужних речовин: нікотину з диких родичів тютюну та залишки бобів вілки — галюциногену, спорідненого з ДМТ.

«Вживання психоактивних речовин не обмежувалося лише баченням видінь. Це була частина ретельно контрольованого ритуалу, ймовірно, призначеного для обраних, що підсилював соціальну ієрархію», — пояснює Даніель Контрерас, доктор філософії, антропологічний археолог з Університету Флориди та співавтор дослідження.

Особливо значущим є винятковий характер цих ритуалів. На відміну від багатьох стародавніх культур, де вживання галюциногенів було спільним, церемонії Чавін навмисно обмежувалися малими групами в приватних камерах, створюючи те, що дослідники описують як «атмосферу містики та контролю».

Саме місце проведення церемоній було спроєктоване так, щоб посилити ці переживання. Трубки для вдихання знайшли в камерах, які могли вмістити лише кілька учасників одночасно, розташованих усередині масивних кам'яних споруд, що домінували над місцевістю. Для тих, кому дозволяли брати участь, досвід був, імовірно, глибоким і можливо лякаючим — саме такого ефекту прагнули досягти організатори церемоній.

«Надприродний світ не обов'язково дружній, але він могутній», — пояснює Контрерас. «Ці ритуали, часто посилені психоактивними речовинами, були переконливими, трансформаційними переживаннями, які зміцнювали системи вірувань та соціальні структури».

Контрерас вивчає місцезнаходження Чавін майже тридцять років у складі команди під керівництвом Джона Ріка, почесного професора Стенфордського університету. Їхні дослідження свідчать, що ці психоактивні церемонії відігравали вирішальну роль у встановленні ранніх класових структур в андському суспільстві.

Лідери Чавін, схоже, використовували ці контрольовані надприродні переживання, щоб переконати свої громади в тому, що їхня влада пов'язана з містичними силами і є частиною природного порядку. Такий підхід пропонував альтернативу примусовій праці — натомість люди добровільно брали участь у будівництві монументальних споруд, оскільки вірили в їхню важливість.

Дослідження показує, що ці ритуали виходили за межі простого використання психоделіків. Археологи також знайшли сурми, виготовлені з мушель морських равликів, та камери, очевидно, спроєктовані для посилення музичних виступів, що створювали мультисенсорні переживання, які мали бути приголомшливими для учасників.

Ці знахідки допомагають розв'язати питання, які спантеличували археологів відтоді, як Чавін-де-Уантар вперше розкопали понад сто років тому. Місце давно визнане перехідною точкою між ранішими, більш егалітарними суспільствами та імперіями, якими пізніше правили могутні еліти.

Це відкриття контрольованого доступу до містичних переживань допомагає пояснити значущий соціальний перехід. Дослідження демонструє, що навіть на ранніх етапах складні суспільства включали психоактивні речовини в ритуальну діяльність для зміцнення владних структур.

Суспільство Чавін, яке іноді називають «феноменом Чавін», поширило спільне мистецтво, архітектуру та матеріали по всій території сучасного Перу приблизно за 2000 років до імперії інків. Через сільськогосподарські інновації, ремісниче виробництво та торгівлю вони формували зростаючий соціальний порядок і заклали основи ієрархічного суспільства серед високих андських вершин.

Ці відкриття стали можливими завдяки десятиліттям ретельних розкопок у поєднанні з сучасними аналітичними методами, включаючи передові мікроботанічні та хімічні аналізи, які могли виявити залишки, що збереглися протягом тисячоліть.