Археологи знайшли стародавні поховання на берегах Темзи

Археологи у Лондоні провели масштабне дослідження людських останків, знайдених на берегах річки Темзи, і дійшли важливих висновків щодо давніх поховальних практик. Дослідження, опубліковане у журналі Antiquity, дозволило датувати десятки зразків, що розвінчало давню теорію про те, що людські кістки потрапили у воду випадково через течію.

Береги Темзи протягом тисячоліть слугували місцем поселень, починаючи від неолітичних жител до сучасних хмарочосів. Залишки давніх цивілізацій поступово накопичувалися у мулистому дні річки, що створило унікальні умови для їх збереження. Відсутність кисню в мулі сповільнює процес розкладання, що робить Темзу одним із важливих археологічних джерел Британії.

У рамках нового дослідження вчені використали метод радіовуглецевого датування, вимірявши рівень ізотопу вуглецю-14 у кістках. Попередньо цю методику застосовували лише до 19 зразків, але тепер було досліджено ще 28 черепів, які раніше не аналізувалися. Також вчені перевірили два черепи з минулих досліджень, щоб підтвердити точність отриманих результатів.

Серед знайдених фрагментів більшість належала до Бронзового та Залізного віку — періоду між 2300 р. до н.е. та початком римського панування у 43 році н.е. Особливо цікавою виявилася група поховань, датованих перехідним періодом між цими епохами. Це підтверджує, що багато тіл були навмисно залишені у річці, а не випадково потрапили туди через природні процеси, як вважалося раніше.

У цілому вчені створили базу даних із 61 датованого зразка. Проте ще близько 200 знайдених останків залишаються недослідженими. Авторка дослідження, археологиня Нікола Артур з Лондонського музею природознавства, зазначає, що це найбільше зібрання людських останків, знайдених у британських річках.

Дослідження також проливає світло на так звану проблему «зниклих померлих» в археології. Протягом довгого часу науковці не могли знайти достатньо доказів поховальних традицій багатьох стародавніх спільнот. Тепер висувається гіпотеза, що значна частина поховань могла відбуватися у водних об'єктах, таких як річки та болота.

Деякі зразки кісток були знайдені завдяки так званим «мадларкам» — аматорам-археологам, які мають офіційний дозвіл на пошуки артефактів на берегах Темзи. Це популярне хобі в Лондоні, і нині понад 10 тисяч людей очікують на право займатися ним офіційно.

Археологи вже неодноразово знаходили важливі історичні артефакти в мулах Темзи. Наприклад, у 2018 році будівельники, які працювали над новим каналізаційним тунелем, виявили скелет віком 500 років, на якому збереглися шкіряні чоботи.

Хоча римляни прибули до Британії лише у 43 році н.е., люди жили на берегах Темзи задовго до їхнього приходу. Археологиня Гізер Бонні, співавторка дослідження, підкреслює, що перші поселення в цьому регіоні з’явилися ще 4000 років тому.

Окрім річок, археологи знаходять давні останки й у болотах. Через високу кислотність болота сприяють збереженню тіл у стані, схожому на муміфікацію. Найвідомішим болотяним тілом Британії є Ліндовська людина, знайдена у 1984 році. Дослідники припускають, що цей чоловік став жертвою ритуального вбивства в часи римського завоювання.

Попри значну історичну цінність знайдених у Темзі кісток, вони поки що не отримали такої популярності, як болотяні мумії. Проте нове дослідження змінює уявлення про поховальні традиції давніх суспільств та відкриває нові напрямки для майбутніх археологічних розвідок.