Архітектурна спадщина Українського модернізму: Аеровокзал Бориспіль

Аеровокзал Міжнародного аеропорту «Бориспіль», збудований у 1965 році, є унікальним взірцем архітектури модернізму, який втілює передові технологічні та архітектурні рішення свого часу. Проєкт розроблений колективом архітекторів на чолі з А.В. Добровольським упродовж 1959−1965 років.

Будівля вирізняється інноваційними планувальними рішеннями, що забезпечували ефективне обслуговування пасажирів. Її загальна площа становила 20 300 кв. м, а пропускна здатність — 1600 пасажирів на годину. Особливістю проєкту стало створення дворівневої структури з чіткою організацією пасажирських потоків.

Композиційним ядром споруди є дворівневий об'єм розмірами 48×48 м, перекритий унікальною залізобетонною оболонкою подвійної додатної кривизни. Конструкція складається з 126 збірних ребристих залізобетонних панелей, що демонструвало передові індустріальні методи будівництва того часу. Стріла підйому оболонки сягала 8,9 м, що дозволило створити просторий зал очікування з природним освітленням з чотирьох боків.

Архітектори приділили особливу увагу створенню комфортного середовища для пасажирів. Будівля мала відкриті тераси, внутрішні та зовнішні пандуси, що забезпечували зручні пішохідні зв'язки та огляд перону. Широкі вітражі та складна геометрія покрівлі створювали унікальний архітектурний образ, який символізував рух і прагнення до неба.

Упродовж майже 50 років аеровокзал виконував функцію головних «повітряних воріт» Києва та України. Він став не просто транспортною спорудою, а справжнім архітектурним символом епохи модернізму. Будівля неодноразово реконструювалася, зберігаючи при цьому основні композиційні та конструктивні рішення.

Сучасні дослідники розглядають цей об'єкт як важливу частину культурної спадщини, що потребує збереження та переосмислення. Унікальність аеровокзалу полягає в його здатності поєднувати функціональність, технологічність та архітектурну виразність, характерну для радянського модернізму 1960-х років.

Вчені наголошують на необхідності вивчення та збереження таких архітектурних пам'яток, які є свідченням технологічного та культурного розвитку України середини ХХ століття. Аеровокзал «Бориспіль» став не лише важливим транспортним об'єктом, а й унікальним архітектурним експериментом, що відображає дух свого часу.

Дослідження проведене групою науковців під керівництвом Галини Агєєвої, кандидата технічних наук, яка детально вивчила історію створення та особливості цієї визначної архітектурної споруди.