Астрофотограф зняв стрибок парашутиста на тлі Сонця

Минулого місяця на висохлому озері Вілкокс-Плайя в Арізоні астрофотограф Ендрю Маккарті здійснив знімок, який готував кілька місяців. Стоячи серед пустельної рівнини, де повз гуркотіли вантажні потяги, він намагався зафіксувати силует людини на тлі Сонця. Шість спроб виявилися невдалими, і лише сьома принесла бажаний результат.

Високо над землею друг Маккарті, Габріель Браун, сидів на краю сидіння літака, чекаючи сигналу для стрибка. Спочатку вони планували, що за потреби зможуть приземлитися, перепакувати парашут і спробувати знову. Однак пілот повідомив, що доступний лише цього ранку. Залишалася остання спроба, поки Сонце не піднялося занадто високо.

Браун попередив Маккарті: «Не кажи мені стрибати, якщо не впевнений абсолютно». Коли літак досяг потрібної позиції, Маккарті почав відлік: «Три, два, один, вперед!» Падаючи, Браун запитав через навушники, підключені до айфона: «Ти зняв?» Цього разу вдалося — самотній силует завмер перед текстурованим обличчям Сонця. «Це було ідеально, — сказав Маккарті. — Ми одразу зрозуміли, що отримали щось справді особливе».

Ще дитиною Маккарті прикрашав кімнату планетами, що світяться в темряві, а в сім років разом з батьком спостерігав через телескоп за Сатурном і Юпітером. Роками пізніше, описуючи себе як «дорослого з нудною офісною роботою», він купив новий телескоп за п'ятсот доларів. Дивлячись у небо, відчув себе «дуже, дуже маленьким, але водночас значущим». «Я частина всесвіту, яка достатньо свідома, щоб цінувати красу всесвіту», — згадує він.

Спочатку Маккарті знімав на старий айфон, притиснутий до окуляра телескопа. Незадоволений результатом, він створив адаптери для підключення камери. Фотографії виходили не дуже вдалими, але процес захоплював. Тоді він вирішив зробити з цього кар'єру.

Ідея знімка народилася після першого досвіду стрибка з парашутом. «Що якщо хтось стрибне з літака перед Сонцем?» — подумали вони з Брауном. Це здавалося майже неможливим. Для ідеального кадру Сонце мало бути низько, стрибун високо, а Маккарті — точно там, де їхні траєкторії перетнуться.

Коли пілот вивів літак у потрібну позицію між Сонцем і камерою, телескопи спрацювали як дзеркала, відправивши яскравий спалах сонячного світла — сигнал про правильне вишикування.

Знімок назвали «Падіння Ікара». Для Маккарті це не про трагедію, а про силу природи порівняно з нашою малістю. Легенда про Ікара, який злетів занадто високо до Сонця, символізує людські амбіції та наші межі. Браун називає фотографію «свідченням людських досягнень, але також людської зарозумілості».

Багато коментарів у мережі ставили під сумнів справжність знімка — виклик, з яким стикаються астрофотографи через поширення штучного інтелекту. Передбачаючи скептицизм, Маккарті зняв відео процесу підготовки та зйомки, а також оприлюднив деталі постобробки із застосуванням накладання зображень — вирівнювання та поєднання тисяч кадрів для чіткості деталей Сонця.