Автоантитіла можуть підвищити ефективність імунотерапії раку в 10 разів

Науковці з Єльського університету та Центру дослідження раку Фреда Хатчінсона виявили, що природні автоантитіла можуть кардинально змінювати ефективність імунотерапії раку. Результати дослідження, опубліковані в престижному журналі Nature, розкривають нові механізми, які пояснюють, чому імунотерапевтичні препарати допомагають лише частині онкологічних пацієнтів.

Дослідження очолили професор медицини та дерматології Єльської медичної школи Гарієт Клугер та Аарон Рінг, який розпочинав роботу в Єлі, а нині обіймає посаду професора імунотерапії в Центрі дослідження раку Фреда Хатчінсона. Команда проаналізувала автоантитіла у 374 онкологічних пацієнтів, які отримували чекпойнт-імунотерапію, а також у 131 здорової людини контрольної групи.

Для дослідження використовувалася інноваційна технологія REAP, розроблена доктором Рінгом під час роботи в Єлі. Ця платформа дозволяє одночасно вивчати рівні тисяч автоантитіл в одному експерименті. Технологія швидкого профілювання позаклітинних антигенів аналізує взаємодію антитіл та автоантитіл з білками на поверхні людських клітин у зразках крові пацієнтів.

Зазвичай автоантитіла розглядаються як антитіла, які втратили правильний напрямок дії. Замість того, щоб атакувати загрози для організму, включаючи інфекційні патогени або ракові клітини, вони помилково націлюються на здорові тканини. Однак результати цього дослідження показали зовсім інший бік функціонування автоантитіл.

Виявилося, що деякі автоантитіла у пацієнтів з раком були пов'язані з драматично зміненими коефіцієнтами шансів, які в одних випадках допомагали, а в інших перешкоджали протипухлинній ефективності імунотерапії. Аналіз показав, що певні природні автоантитіла можуть кардинально схилити шанси на користь зменшення пухлин.

Дослідники зафіксували випадки, коли автоантитіла підвищували ймовірність позитивної відповіді пацієнта на чекпойнт-блокаду в п'ять-десять разів. Роками автоантитіла розглядалися переважно як негативні фактори при аутоімунних захворюваннях, але тепер вчені виявляють, що вони також можуть діяти як потужні вбудовані терапевтичні засоби.

Особливо важливим виявилося те, що автоантитіла, які блокують білки під назвою інтерферони, були пов'язані з кращими протипухлинними відповідями на чекпойнт-інгібітори. У деяких пацієнтів імунна система фактично виробляла власний супутній препарат. Їхні автоантитіла нейтралізували інтерферон, що посилювало ефект чекпойнт-блокади.

Це відкриття дає чіткий план для комбінованих терапій, які навмисно модулюють інтерфероновий шлях для всіх інших пацієнтів. Розуміння цього механізму може призвести до розробки нових підходів до лікування раку, які враховуватимуть індивідуальні особливості імунної системи кожного пацієнта.

Проте не всі автоантитіла виявилися корисними. У деяких випадках автоантитіла були пов'язані з тим, що пацієнти отримували драматично знижену користь від імунотерапії. Ці автоантитіла підкреслили важливість своїх мішеней, що свідчить про те, що зворотний вплив цих антитіл міг би відновити ефективність імунотерапії у таких пацієнтів.

Загалом дослідження підсумувало, що взаємозв'язки між окремими автоантитілами та впливом на ефективність імунітету підкреслюють більш глибоку взаємодію, ніж раніше визнавалося. Автори рекомендують подальші дослідження, включаючи клінічні випробування, щоб краще зрозуміти ці механізми.

Дослідники характеризують свої висновки як лише початок. Вони розширюють пошук на інші види раку та методи лікування, щоб використовувати або обходити автоантитіла для того, щоб імунотерапія працювала для набагато більшої кількості пацієнтів.

Відкриття може революціонізувати підхід до персоналізованої онкології. Замість універсального підходу до імунотерапії лікарі зможуть враховувати профіль автоантитіл пацієнта для прогнозування ефективності лікування та корекції терапевтичної стратегії.

Фінансування дослідження надали Національні інститути охорони здоров'я, Єльський онкологічний центр, стипендія Єльського університету імені Грубера, програма підготовки медичних науковців Єльського університету, Фонд Марка з дослідження раку, благодійні фонди П'ю, пожертви Центру Фреда Хатчінсона та Єльський університет.