Азійські слони розпізнають увагу людини за положенням тіла

Слони спілкуються між собою переважно за допомогою звуків та запахів. Це цілком природно, враховуючи їхні масивні вуха, що махають, та довгі хоботи. Крім того, вони використовують візуальні демонстрації та жести для комунікації.

Попередні дослідження показали, що африканські саванні слони можуть розпізнавати, коли люди дивляться на них, базуючись на орієнтації обличчя та тіла людини. Тепер команда з Кіотського університету в Японії продемонструвала, що те саме стосується азійських слонів, які відокремилися від своїх африканських родичів приблизно від п'яти до семи мільйонів років тому.

Експеримент із проханням їжі залучив десять самок слонів, які утримуються в неволі в провінції Чіанграй на півночі Таїланду. Дослідники фіксували, як часто кожен слон спрямовував жести з проханням їжі до експериментатора, який стояв з обличчям та тілом в одній із чотирьох позицій: обидва до тварини або від неї, або тільки з обличчям чи тілом до неї. Вони також відзначали поведінку слона, коли експериментатор був відсутній.

Автори дослідження, опублікованого в науковому виданні Scientific Reports, пишуть, що відсутність значних відмінностей між двома умовами, коли тіло було відвернуте, та умовою відсутності людини свідчить про те, що слони не жестикулювали більше просто через присутність людини. Натомість вони припускають, що слони спеціально налаштовані на візуальні сигнали уваги.

Дослідники виявили, що слони жестикулювали найбільше, коли і тіло, і обличчя експериментатора були орієнтовані до них. Вони не були чутливі до орієнтації людського обличчя або тіла окремо. Орієнтація обличчя сама по собі не мала жодного ефекту, а орієнтація тіла впливала на жестикуляцію лише тоді, коли обличчя також було орієнтоване до слона.

Можливо, людські обличчя занадто морфологічно відрізняються від слонячих облич, щоб слони могли сприймати стани уваги людини, зазначають науковці. Також можливо, що орієнтація тіла за своєю природою є більш помітною візуальною ознакою, оскільки більша площа поверхні тіла, ймовірно, робить його легшим для виявлення на відстані, особливо враховуючи відносно погану гостроту зору слонів.

Це дослідження додає нових знань до розуміння пізнання слонів та візуальної уваги у нелюдських істот. Здатність розпізнавати увагу інших є важливою складовою соціального пізнання, яка дозволяє тваринам ефективно взаємодіяти з іншими особинами у своєму середовищі.

Експеримент проводився у контрольованих умовах, що дозволило дослідникам точно визначити, які саме візуальні сигнали використовують слони для оцінки уваги людини. Десять самок азійських слонів брали участь у серії тестів, під час яких вони мали можливість просити їжу у людини, яка займала різні позиції відносно тварини.

Результати показали чітку закономірність у поведінці слонів. Коли експериментатор стояв обличчям і тілом до слона, тварини демонстрували найвищий рівень жестикуляції з проханням їжі. Це свідчить про те, що слони розуміють значення повної орієнтації людини до них як сигналу уваги та готовності до взаємодії.

Цікаво, що коли тільки обличчя було повернуте до слона, але тіло було відвернуте, це не призводило до збільшення кількості жестів порівняно з ситуацією, коли людина була повністю відвернута або взагалі відсутня. Це вказує на те, що для слонів орієнтація обличчя сама по собі не є достатнім індикатором уваги людини.

Аналогічно, коли тіло було повернуте до слона, але обличчя було відвернуте, слони також не демонстрували значного збільшення жестикуляції. Це підкреслює важливість комбінації обох сигналів для того, щоб слони інтерпретували людину як таку, що звертає на них увагу.

Дослідники пропонують кілька можливих пояснень цих результатів. По-перше, людські обличчя можуть бути занадто відмінними від слонячих облич за своєю будовою, щоб слони могли ефективно використовувати їх як індикатор уваги. Слони мають зовсім іншу анатомію обличчя, включаючи хобот, великі вуха та інше розташування очей, тому вони можуть не розпізнавати тонкі сигнали людського обличчя так само, як це роблять інші примати або навіть собаки.

По-друге, орієнтація тіла може бути більш помітною візуальною ознакою через свою більшу площу поверхні. Тіло людини займає значно більше місця в полі зору слона, ніж обличчя, що робить його легшим для виявлення та інтерпретації, особливо на відстані. Враховуючи те, що слони мають відносно погану гостроту зору порівняно з деякими іншими тваринами, більший розмір тіла як візуального сигналу може бути критично важливим для їхньої здатності оцінювати увагу.

Це дослідження має важливі наслідки для розуміння еволюції соціального пізнання у тварин. Той факт, що азійські та африканські слони, які відокремилися мільйони років тому, обидва демонструють здатність розпізнавати увагу людини, свідчить про те, що ця здатність може бути або давньою рисою, успадкованою від спільного предка, або результатом конвергентної еволюції у відповідь на подібні соціальні потреби.

Крім того, результати підкреслюють складність когнітивних здібностей слонів та їхню здатність адаптуватися до взаємодії з людьми. Слони, які утримуються в неволі або живуть поблизу людських поселень, часто мають тісний контакт з людьми, і здатність розпізнавати людську увагу може бути важливою для їхнього виживання та благополуччя в таких умовах.

Дослідники тепер планують вивчати інші аспекти пізнання азійських слонів, включаючи співпрацю, просоціальність та відкладене задоволення. Ці дослідження можуть допомогти краще зрозуміти повний спектр когнітивних здібностей слонів та те, як вони порівнюються з іншими високоінтелектуальними тваринами, такими як примати, дельфіни та птахи з родини воронових.

Розуміння того, як слони сприймають та інтерпретують візуальні сигнали, також має практичне значення для управління та збереження цих тварин. Знання про те, як слони реагують на людську присутність та поведінку, може допомогти розробити кращі стратегії для мінімізації конфліктів між людьми та слонами в регіонах, де їхні території перетинаються.

Це дослідження також підкреслює важливість порівняльних досліджень пізнання тварин. Вивчаючи різні види та порівнюючи їхні когнітивні здібності, науковці можуть краще зрозуміти еволюційні шляхи, які привели до розвитку складних форм пізнання, включаючи людський інтелект.