Белігеративні ландшафти України: Історія воєнних рубежів від стародавніх часів до сьогодення

Україна має унікальну історію формування воєнних ландшафтів, які є свідченням багатовікової боротьби народу за свою незалежність та територіальну цілісність. Вчені з Вінницького державного педагогічного університету провели масштабне дослідження белігеративних (від латинського «beligero» — вести війну) ландшафтів, які є невід'ємною складовою сучасного українського ландшафту.

Дослідження показало, що формування белігеративних ландшафтних рубежів в Україні розпочалося ще в бронзовому віці та продовжується дотепер. Науковці виділили кілька ключових періодів становлення таких ландшафтів, кожен з яких має свої унікальні характеристики.

Одними з найдавніших оборонних рубежів є «Траянові вали», створені черняхівськими племенами у перших століттях нашої ери. Ці земляні укріплення простягалися на значні відстані та слугували захистом від римських загарбників та кочових племен. Висота таких валів сягала 3−4 метрів, а ширина біля основи — 15 метрів. Вони були складними інженерними спорудами, які демонструють високий рівень будівельної майстерності стародавніх племен.

Не менш відомими є «Змієві вали» часів Київської Русі (ІХ-ХІ століття). Ці оборонні рубежі були набагато складнішими за конструкцією. Вони споруджувалися з використанням дубових та соснових колод, що створювало потужні земляно-дерев'яні укріплення. Для будівництва одного кілометра валу використовувалося близько 3 тисяч кубометрів деревини та 8 тисяч кубометрів ґрунту. Загальна протяжність «Змієвих валів» становила майже 970 кілометрів.

У ХХ столітті на території України з'явилися нові белігеративні ландшафти. Зокрема, лінія Сталіна — система укріплених районів, що простягалася вздовж кордонів СРСР. Вона складалася з 17 фортифікаційних districts, які мали складну інженерну структуру та слугували стратегічним цілям оборони.

Особливо драматичним періодом формування белігеративних ландшафтів став початок ХХІ століття. Російсько-українська війна призвела до утворення унікального southeast landscape boundary, який простягається майже на 2000 кілометрів від Запоріжжя до Куп'янська. Цей ландшафт має надзвичайно складну структуру, насичену сучасною військовою технікою та суцільно заміновану територію.

Науковці наголошують, що белігеративні ландшафти є не лише свідченням воєнної історії, але й важливим об'єктом наукового дослідження. Вони несуть величезне інформаційне навантаження про історичні процеси, технології та соціальні трансформації.

Дослідження показало, що белігеративні ландшафти України потребують подальшого вивчення, збереження та раціонального використання. Вчені пропонують створити державну програму комплексного дослідження цих унікальних ландшафтних утворень.

Автори дослідження — Григорій Денисик, Володимир Канський, Людмила Атаман, Володимир Воловик та Богдан Денисик з Вінницького державного педагогічного університету — підкреслюють, що белігеративні ландшафти є невід'ємною частиною історичної пам'яті України та потребують особливої уваги з боку науковців та громадськості.