Безбар'єрний простір: Як зробити аеропорти та вокзали зручними для всіх
Українські науковці розробили унікальні рекомендації щодо створення комфортного середовища для маломобільних груп населення.
/sci314.com/images/news/cover/1963/tourist-with-luggage-escalator-looking-away.jpg)
Сучасні транспортні вузли потребують принципово нового підходу до проєктування просторів, який враховує потреби всіх категорій пасажирів. Дослідження, проведене науковцями Державного університету «Київський авіаційний інститут», показало, що створення дійсно комфортного середовища вимагає глибокого розуміння особливостей пересування різних груп населення.
Актуальність дослідження підтверджується статистикою: за даними Міністерства соціальної політики України, сьогодні в країні налічується понад 3 мільйони людей з інвалідністю. Особливо гостро питання доступності постало після повномасштабного вторгнення, коли внаслідок бойових дій близько 50 тисяч українців втратили кінцівки.
Науковці провели масштабне експериментальне дослідження, вивчаючи особливості пересування різних категорій пасажирів на залізничних вокзалах Києва, Львова та Дніпра. Основна мета — визначити оптимальні параметри пішохідних зон, які забезпечать комфорт і безпеку для всіх відвідувачів.
Ключове відкриття дослідження полягає в тому, що традиційні підходи до проєктування транспортної інфраструктури не враховують специфіку пересування маломобільних груп населення. Науковці встановили, що площа, яку займає людина в пішохідному потоці, може варіюватися від 0,44 до 2,1 квадратних метрів залежно від індивідуальних особливостей.
Експеримент показав, що наявність у потоці людей з інвалідністю, батьків з дитячими візочками або літніх осіб суттєво впливає на динаміку руху. Інші пішоходи інтуїтивно змінюють траєкторію, створюючи більше простору для маломобільних груп.
Дослідники розробили математичну модель, яка дозволяє розраховувати оптимальну ширину пішохідних зон. Виявилося, що мінімальна ширина пішохідної зони повинна становити 1,9 метра в одному напрямку та не менше 3,8 метрів у двох напрямках. Ці параметри забезпечують вільне пересування інвалідних та дитячих візків, а також комфортний рух інших пасажирів.
Важливим аспектом дослідження стало вивчення швидкості руху різних категорій пасажирів. Встановлено, що здорова людина середнього віку рухається зі швидкістю 1,2−1,8 м/с, а люди на інвалідних візках або з ходунками — 0,5−1,4 м/с. Ці відмінності crucial при плануванні пропускної спроможності транспортних вузлів.
Науковці наголошують, що створення безбар'єрного простору — це не лише питання зручності, а й соціальної справедливості. Правильно спроєктована інфраструктура дозволяє людям з різними фізичними можливостями почуватися повноцінними учасниками суспільного життя.
Дослідження проведено колективом науковців: кандидатом технічних наук Оксаною Чернишовою, доктором технічних наук Олександром Степанчуком та кандидатом технічних наук Олександром Дубиком з Державного університету «Київський авіаційний інститут».