BHP скасувала проєкти відновлюваної енергетики через бюджетні обмеження

Австралійський гірничодобувний гігант BHP офіційно відмовився від амбітних планів будівництва великомасштабних проєктів відновлюваної енергетики на своїх флагманських залізорудних операціях у регіоні Пілбара в Західній Австралії. Рішення викликало занепокоєння щодо справжніх намірів компанії стосовно декарбонізації своєї діяльності.

У 2023 році BHP оголосила про наміри інвестувати близько 2 мільярдів доларів США (3 мільярди австралійських доларів) у будівництво понад 500 мегават потужностей вітрових, сонячних та акумуляторних проєктів для очищення та електрифікації свого залізорудного бізнесу. Проєкт мав стати важливим кроком у напрямку зменшення викидів парникових газів від гірничодобувних операцій компанії.

Однак внутрішні документи BHP, до яких отримала доступ австралійська телерадіокомпанія ABC, показують, що компанія відмовилася від цих планів минулого року через бюджетні обмеження. Замість цього компанія заявила, що буде шукати інші «комерційні домовленості» для реалізації проєктів відновлюваної енергетики.

«Через обмеження капіталу проєкт було припинено», зазначила BHP в одному з документів, які бачила ABC. «Його обсяг було передано до більшої програми відновлюваних джерел енергії WAIO (Залізна руда Західної Австралії), яка прагне забезпечити відновлювані джерела енергії через комерційні домовленості», йдеться в документі.

Скасування так званого проєкту «Inland Solar PV» відбувається на тлі того, що один аналітик описав як «охолодження» BHP до більш широких зусиль з декарбонізації. Це рішення ставить під сумнів здатність компанії досягти своїх заявлених цілей щодо скорочення викидів.

Енергетичні потреби гірничодобувних операцій BHP у регіоні Пілбара є величезними. Згідно з даними видання PV Magazine, операції BHP у Пілбарі використовують 1500 мегалітрів палива на рік для понад 1000 одиниць гірничодобувного обладнання, а також 158-мегаватний електрогенератор. Заміна всього цього сонячними панелями та акумуляторами вимагала б величезної кількості обладнання, яке мало б працювати в одному з найсуворіших середовищ на Землі.

Регіон Пілбара, розташований на 21 градусі південної широти, характеризується чергуванням посушливого пустельного клімату з умовами, порівнянними з Долиною Смерті, що періодично переривається влітку екстремальними тропічними циклонами, які надходять з Індійського океану. Жодна з цих умов не сприяє довговічності крихких установок відновлюваної енергетики.

Експерти зазначають, що невелика атомна електростанція могла б зняти тиск із постачання палива для 158-мегаватного генератора. Також здається ймовірним, що частина гірничодобувного обладнання працює на дизельному паливі лише тому, що наразі дизель є найефективнішим варіантом, але могла б бути переведена на електрику, якби була доступна доступна та надійна електроенергія.

Однак до тих пір, поки Австралія не прийде до тями щодо ядерного питання, ці дизельні поїзди та вантажівки продовжуватимуть постачати шахти віддаленого північного заходу Австралії в осяжному майбутньому.

Рішення BHP відображає ширші виклики, з якими стикається гірничодобувна промисловість у спробах декарбонізації своїх операцій. Високі початкові витрати, технічні складності та суворі умови навколишнього середовища роблять перехід на відновлювані джерела енергії особливо складним для віддалених гірничодобувних операцій.

Компанія наразі не надала детальних коментарів щодо альтернативних планів досягнення своїх кліматичних цілей, що викликає питання про довгострокову стратегію декарбонізації одного з найбільших гірничодобувних підприємств світу.