Білінгвізм змінює роботу мозку при сприйнятті незнайомих мов

Вчені з Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели дослідження, яке розкриває механізми впливу білінгвізму на сприйняття різних мов людським мозком. Використовуючи електроенцефалографію, дослідники виявили статистично значущі відмінності в електричній активності мозку під час прослуховування рідної мови, вивченої іноземної мови та повністю незнайомої мови.

У дослідженні взяли участь двадцять білінгвальних студентів віком від вісімнадцяти до двадцяти двох років, які володіли українською як рідною мовою та англійською на рівні від В1 до С1 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти. Як незнайому мову використовували фінську, яка належить до іншої мовної групи, що унеможливлювало розуміння на основі асоціацій зі знайомими мовними структурами.

Електроенцефалографія дозволила зафіксувати електричну активність мозку під час прослуховування звукових стимулів трьома мовами. Кожна серія стимулів тривала до двадцяти секунд, після чого записувався двадцятисекундний стан спокою. Для аналізу використовували двадцять п'ять електродів, розміщених за міжнародною системою десять-двадцять відсотків.

Дослідження показало найбільш виражені відмінності в бета-1 та бета-2 частотних піддіапазонах. Бета-2 піддіапазон пов'язаний з внутрішньою розумовою активністю, концентрацією уваги та когнітивною обробкою сприйнятого матеріалу. При порівнянні сприйняття української та англійської мов виявлено статистично значущу різницю в потиличній ділянці правої півкулі мозку.

Аналіз електричної активності в альфа-2 піддіапазоні під час прослуховування фінської порівняно з англійською показав статистично значущу різницю в потиличній частині лівої півкулі. Потилична область лівої півкулі відповідає зоні Верніке, яка бере участь у сприйнятті мовлення. Деякі дослідження вказують, що ця ділянка більш розвинена у багатомовних осіб порівняно з одномовними.

Особливо цікавими виявилися результати порівняння сприйняття української та фінської мов. В бета-1 піддіапазоні спостерігалася підвищена активність у тім'яній, скроневій та потиличній ділянках правої півкулі. Бета-1 піддіапазон пов'язаний із зовнішньою увагою та концентрацією на тому, що надходить ззовні, а не на власних емоціях.

Топографічні карти спектральної потужності показали, що сприйняття рідної мови викликає більшу внутрішню розумову активність порівняно з мовою, яка є зрозумілою, але не рідною. Значуща різниця в активності правої зони вказує на емоційне збудження та вегетативний супровід цього збудження.

При аналізі бета-2 піддіапазону також виявлено чітку різницю в сприйнятті фінської порівняно з українською. Українська мова викликала сильне емоційне збудження та суб'єктивні переживання. Активація в лівій півкулі вказує на вербальну активність, тобто учасники розуміли речення під час прослуховування і могли повторювати їх про себе.

Варто зазначити, що топографічні карти сприйняття фінської мови в бета-1 та бета-2 піддіапазонах майже ідентичні, тоді як ця різниця очевидна для української. У цьому випадку можна говорити про емоційний та когнітивний резонанс у сприйнятті української замість фінської.

Дослідження показало, що попередній досвід вивчення мови активно впливає на сприйняття цієї мови та інших типів мов, що супроводжується активацією високочастотних діапазонів електроенцефалографічної активності мозку. Вищий рівень володіння іноземною мовою пов'язаний зі зменшенням статистичної значущості відмінностей між сприйняттям іноземної та рідної мов.

Результати аналізу альфа-2 піддіапазону вказують на більшу інтенсивність когнітивного та образного мислення під час прослуховування фінської порівняно з англійською. Це свідчить про те, що мозок намагається згадати щось подібне до незнакомих звукових стимулів, оскільки речення фінською були складними для сприйняття не лише з точки зору значення, але й через фонетичні компоненти, які дуже відрізняються від східнослов'янських мов.

Спостережувані нейронні відмінності в сприйнятті знайомих та незнакомих мов надають додаткові докази того, що розуміння мови спирається як на слухові, так і на когнітивні механізми обробки, залучаючи різні ділянки мозку залежно від знайомства з мовою. Підвищена активація в потилично-скроневих та тім'яних областях під час обробки мови свідчить, що як лінгвістичні, так і нелінгвістичні чинники відіграють вирішальну роль у сприйнятті мови.

Ці висновки мають кілька важливих наслідків. По-перше, вони підтверджують ідею про те, що білінгвізм підвищує когнітивну гнучкість, вимагаючи від мозку постійного регулювання використання та обробки мови. По-друге, з практичної точки зору це дослідження може сприяти вдосконаленню методик вивчення іноземних мов.

Розуміючи, як різні частотні діапазони корелюють з когнітивними зусиллями та розумінням, педагоги можуть розробляти більш ефективні навчальні підходи, які оптимізують умови навчання. Наприклад, занурювальні навчальні середовища, які залучають множинні когнітивні процеси, можуть сприяти кращому засвоєнню та вільному володінню другою мовою.

Крім того, висновки щодо залучення емоційного та когнітивного залучення в сприйняття рідної мови можуть інформувати нові стратегії для підвищення мотивації та засвоєння при вивченні мови. Дослідження підкреслює складну взаємодію між мовним досвідом, нейронною активністю та когнітивним залученням.

Воно підкреслює значущість білінгвізму не лише з точки зору мовної компетентності, але й стосовно ширшого когнітивного функціонування, наголошуючи на його ролі в навчанні, адаптації та навіть неврологічній стійкості. Дослідження відкриває перспективи створення вдосконалених методів навчання іноземних мов, що розширить можливості людей у всьому світі якісно використовувати більші масиви інформації для покращення своїх знань та навичок.

Дослідження провели Єлизавета Решетняк, Еліна Рула та Марія Черних з Київського національного університету імені Тараса Шевченка.