Українські надра продовжують дивувати: нові перспективні родовища

В Україні з’явилися нові обнадійливі дані щодо потенціалу Бовтиської імпактної структури, розташованої в центральній частині країни. Цей геологічний об’єкт, який вважається одним із найкраще досліджених імпактних утворень на території держави, може стати важливим джерелом енергетичних ресурсів. Зокрема, йдеться про запаси горючих сланців, а також можливість виявлення значних покладів нафти, газу, водню та гелію. Такі висновки базуються на комплексному аналізі, який охоплює як історичні дослідження, так і сучасні технології оцінки.

Бовтиська структура, що утворилася внаслідок падіння метеорита мільйони років тому, привертає увагу через свою унікальність. Її діаметр сягає кількох десятків кілометрів, а глибина залягання окремих шарів варіюється від кількох десятків до сотень метрів. У межах цього об’єкта виявлено два основні горизонти горючих сланців. Найбільш значущим є четвертий горизонт, який охоплює близько 300 квадратних кілометрів і вміщує основну частину запасів — приблизно 82% від загального обсягу. Тут виділено п’ять пластів різної потужності, що коливається від 2 до понад 4 метрів. Другий горизонт, розташований глибше, також має значний потенціал, хоча його розробка потребує більших зусиль через складніші умови залягання.

Загальні запаси горючих сланців Бовтиського родовища оцінюють у 3,9 мільярда тонн при мінімальній теплоті згоряння 2000 кілокалорій на кілограм. Якщо ж враховувати вищий показник у 2500 кілокалорій на кілограм, обсяг зменшується до 996 мільйонів тонн. Ці ресурси можуть використовуватися як енергетичне паливо для електростанцій. Крім того, дослідники наголошують на можливості комплексної переробки сланців. Органічна складова може стати джерелом моторних палив, мастил і газу, а мінеральна частина — сировиною для виробництва будівельних матеріалів, таких як бетон чи цемент. За попередніми оцінками, із сланців цього родовища реально отримати до 500 мільйонів тонн олії, що за якістю наближається до нафти.

Історично дослідження Бовтиської структури розпочалися ще в середині минулого століття. У 1953 році в центрі депресії пробурили свердловину, яка виявила п’ять пластів сланців на глибині від 220 до 243 метрів. Пізніше, у 1960-х роках, геологи провели детальні пошукові роботи, а в 1970-х оцінили запаси родовища. Тоді ж розглядалися два способи видобутку — підземний і відкритий. Хоча підземний метод вважався збитковим через низьку теплоту згоряння сланців, сучасні технології дозволяють переглянути ці висновки. Сьогодні фахівці схиляються до кар’єрного способу, який може забезпечити видобуток до 90% запасів і є економічно вигіднішим.

Окремої уваги заслуговує потенціал Бовтиської структури як джерела вуглеводнів. Вчені припускають, що в підкратерній зоні та зонах тріщинуватості кристалічного фундаменту можуть ховатися значні поклади нафти й газу. Для їх пошуку застосували новітню технологію структурно-термо-атмогідро-геохімічних досліджень. Цей метод дозволив визначити перспективні ділянки, які потребують подальшого буріння та геофізичного аналізу. Додатковим бонусом може стати виявлення водню та гелію, що значно підвищить цінність родовища в контексті сучасних енергетичних потреб.

Перспективною для першочергової розробки вважають ділянку кар’єрного поля №3 із запасами майже 356 мільйонів тонн сланців. Її переваги — відносно неглибоке залягання пластів і висока якість сировини. Водночас східна частина родовища з запасами 350−400 мільйонів тонн розглядається як резервна зона. Для реалізації потенціалу структури необхідно провести додаткові геологорозвідувальні роботи, зокрема на периферії, де сланці залягають на глибині 30−100 метрів.

Дослідження Бовтиської структури провели фахівці з Інституту геологічних наук Національної академії наук України, Інституту геології і геохімії горючих копалин, а також представники компанії ДТЕК «Нафтогаз». Ключову роль відіграли роботи під керівництвом кандидата геолого-мінералогічних наук Івана Гафича та доктора геологічних наук Івана Багрія, який розробив згадану технологію оцінки.