Британія витрачає 24 мільярди фунтів на досягнення нульових викидів

Новий огляд витрат британського уряду розкриває масштаби фінансування програм досягнення нульових викидів вуглецю. Департамент енергетичної безпеки та нульових викидів отримав 45,1 мільярда фунтів стерлінгів на наступні чотири роки, що становить лише частину загальних витрат на кліматичні ініціативи.

Аналіз урядових документів показує, що центральний уряд витрачає щонайменше 24 мільярди фунтів стерлінгів щорічно на різноманітні програми декарбонізації. Ця сума не включає субсидії на відновлювану енергетику, які сплачуються через рахунки за електроенергію, та витрати місцевих органів влади.

Огляд витрат на 2025 рік виділяє кілька ключових напрямів фінансування. На декарбонізацію транспорту протягом другої фази програми, що охоплює період з 2026 по 2030 роки, виділено 2,6 мільярда фунтів. Додатково 2,3 мільярда фунтів призначено на покращення місцевого транспорту, включаючи будівництво велосипедних доріжок та автобусних смуг.

Програма сталого сільського господарства та відновлення природи отримує 2,7 мільярда фунтів щорічно. Схема стимулювання відновлюваного тепла коштує платникам податків 1,3 мільярда фунтів на рік. Міжнародна кліматична допомога, що фінансується з бюджету офіційної допомоги розвитку, становить понад 3 мільярди фунтів щорічно протягом останніх двох років.

Значні втрати доходів виникають через відмову змусити водіїв електромобілів сплачувати справедливу частку автомобільного податку. Паливні збори наразі приносять близько 24 мільярдів фунтів на рік до державної скарбниці. На дорогах країни зараз налічується приблизно 1,5 мільйона електромобілів, що становить п'ять відсотків від загальної кількості транспортних засобів. Це означає, що казначейство вже втрачає близько мільярда фунтів доходів щорічно.

До 2030 року кількість електричних автомобілів може потенційно зрости до семи мільйонів, залишаючи дефіцит у п'ять мільярдів фунтів на рік. Ця цифра представляє серйозний виклик для державних фінансів, оскільки традиційні джерела доходів від транспорту скорочуються без адекватної заміни.

Багато інших витрат залишаються неможливими для точного підрахунку або приховані від громадського огляду. Програма доступного житла включає фінансування енергоефективних будинків. Частина коштів місцевого самоврядування спрямовується на ініціативи декарбонізації. Служби швидкої допомоги переходять на електричні машини швидкої допомоги.

На місцевий транспорт у містах виділено 15,6 мільярда фунтів. Декарбонізація громадських будівель фінансується через схему декарбонізації державного сектору. Оборонне відомство також проводить власні програми декарбонізації, масштаби яких поки що залишаються неясними.

Один конкретний приклад військових витрат на екологічні ініціативи стосується використання сталого авіаційного палива. Під час церемонії винесення прапора Королівські повітряні сили оголосили, що пілотажна група «Червоні стріли» вперше використовувала стале авіаційне паливо. Це паливо значно дорожче за звичайне, що викликає питання про потенційні витрати для Міністерства оборони у разі його впровадження по всіх Королівських повітряних силах.

Наслідки можуть бути величезними, потенційно коштуючи мільярди фунтів. Ця історія представляє лише верхівку айсберга щодо того, як уряд витрачає кошти платників податків на екологічні демонстрації.

Наведені цифри не відображають повну вартість досягнення нульових викидів, а лише суму, яку витрачає центральний уряд. Місцеві органи влади витрачають додаткові кошти, тоді як громадськість та бізнес-сектор стикаються з постійно зростаючими каральними витратами.

Навіть кількісно визначені витрати, наведені вище, складають 24 мільярди фунтів на рік, не включаючи проект атомної електростанції Сайзвелл С. Ця сума також не включає вартість субсидування відновлюваної енергетики, яка сплачується через рахунки за електроенергію споживачів.

Масштаби фінансування демонструють серйозність зобов'язань британського уряду щодо досягнення кліматичних цілей, але також викликають питання про ефективність використання державних коштів та вплив на економіку країни.