Чому молодь ненавидить телефонні дзвінки?

Молодь покоління Зет, попри своє зростання в епоху смартфонів, все більше відмовляється від використання телефонних дзвінків. Згідно з дослідженнями, 23% молодих людей взагалі не відповідають на дзвінки, незалежно від того, хто телефонує. Ще більше вражає, що 56% з них асоціюють телефонні дзвінки з поганими новинами, що підкріплює зростаючу тенденцію заміни традиційного голосового спілкування на текстові повідомлення.

Цей феномен, що часто називають «телефонним страхом» (telephobia), є більше, ніж просто відмовою від дзвінків на користь текстів. Він відображає глибші зміни в поведінці, що зумовлені потребою в контролі, конфіденційності та зниженні рівня тривожності у цифровому спілкуванні.

На відміну від старших поколінь, для яких телефонні дзвінки були основним засобом комунікації як в особистому, так і професійному житті, багато молодих людей зараз вважають їх настирливими, непередбачуваними та непотрібними.

Експерти вважають, що відраза до телефонних дзвінків серед представників покоління Зет виникає через бажання зберегти контроль над розмовами. На відміну від текстових повідомлень, які дозволяють редагувати, коригувати та навіть видаляти повідомлення до відправки, телефонні дзвінки вимагають негайних відповідей. Така реальна взаємодія не дає простору для ретельних роздумів, що підвищує ймовірність непорозумінь або соціального дискомфорту.

Антрополог Зоя Тарасова вважає, що цей зсув не стільки про зручність, скільки про відмову від вимоги термінових відповідей у комунікації.

«Молодь усе більше опирається на очікування, що вони мають відповісти негайно. Вони цінують можливість осмислити та сформулювати свої думки, а не бути змушеними реагувати в реальному часі,» — зазначає Тарасова.

Ще одним фактором, що сприяє цьому тренду, є спам та шахрайські дзвінки, яких стало більше в останні роки. З появою автоматизованих робо-дзвінків та агресивних маркетингових тактик, багато людей — незалежно від віку — все більше ставляться скептично до дзвінків з незнайомих номерів.

У відповідь уряди почали впроваджувати нові регуляції, що зобов'язують телемаркетологів використовувати специфічні префікси, наприклад, 800 або 900, щоб споживачі могли відрізняти рекламні дзвінки від важливих повідомлень.

Телефонний страх створює несподівані труднощі в професійній сфері, особливо в процесі набору кадрів та робочому спілкуванні. Роботодавці відзначають все більші труднощі у досягненні зв'язку з молодими кандидатами на роботу, багато з яких ігнорують дзвінки від рекрутерів.

Деякі компанії адаптували свої стратегії набору, зокрема, перейшовши на електронну пошту, месенджери та інструменти для планування зустрічей, щоб встановити контакт з потенційними працівниками. Однак небажання молоді вести телефонні розмови не обмежується лише процесом найму.

Керівники відзначають, що багато молодших співробітників уникають телефонних дзвінків навіть тоді, коли вони є необхідними для виконання службових обов'язків. Деякі компанії намагаються подолати цей бар'єр, впроваджуючи тренінги та надаючи інтенсиви, але супротив все ще залишається високим.

Кейсі Голлоран, генеральний директор онлайн-туристичної агенції, розповідає, як його компанія інвестувала в навчання, психологічну підтримку та навіть грошові бонуси, щоб допомогти молодим працівникам подолати телефонну тривожність.

Проте через два роки результати стали очевидними: дискомфорт залишався. «На даний момент ми серйозно розглядаємо можливість повного відмовлення від телефонних дзвінків на користь текстового спілкування з клієнтами,» — визнає Голлоран. «Якщо 23% наших співробітників навіть не відповідають на особисті дзвінки, то очікувати від них цього на роботі — це нереалістично.»

Для багатьох представників покоління Зет телефонні дзвінки є не тільки незручними — вони асоціюються зі стресовими або негативними ситуаціями. Історично важливі та термінові питання, такі як сімейні надзвичайні ситуації, проблеми зі здоров'ям чи важливі рішення, часто передавалися саме через дзвінки. Така практика сформувала у багатьох молодих людей інстинктивну асоціацію вхідних дзвінків з поганими новинами.

На противагу цьому текстові повідомлення дозволяють молоді контролювати темп розмови, знижувати стрес і уникати тиску негайної відповіді. Голосові повідомлення та месенджери надають альтернативу, що дає змогу підтримувати особистий контакт, але в менш нав'язливій формі.

Деякі навчальні заклади вважають, що телефонний страх можна подолати через тренування та терапію з впливом. Так, в Університеті Ноттінгема було введено спеціалізовані курси, на яких студенти практикують прийом та здійснення телефонних дзвінків.

Ці симульовані вправи включають бронювання столика в ресторані, дзвінки до служби підтримки клієнтів і запити щодо наявності товарів.

Метою цих занять є поступове відновлення впевненості в використанні голосового спілкування, що дозволить студентам бути готовими до реальних ситуацій, коли телефонні дзвінки залишатимуться необхідними.

З часом, можливо, покоління Зет навчиться сприймати телефонні дзвінки не як джерело стресу, а як звичайний засіб для розв'язання важливих питань.