Чому ми не пам'ятаємо своє раннє дитинство: дослідження розкриває таємницю

У світі науки давно існує загадка: чому люди не можуть пригадати події перших трьох років свого життя? Це явище, відоме як інфантильна амнезія, залишалося без чіткого пояснення тривалий час. Проте нещодавнє дослідження, опубліковане в престижному науковому журналі Science, пропонує революційний погляд на проблему.

Група дослідників під керівництвом Трістана Єйтса з Колумбійського університету в Нью-Йорку провела унікальний експеримент із використанням функціональної магнітно-резонансної томографії (ФМРТ) для вивчення мозкової активності немовлят віком від чотирьох до 25 місяців. Результати виявилися вражаючими: діти віком від одного року здатні формувати конкретні спогади, що кидає виклик традиційним уявленням про розвиток дитячої пам'яті.

Попередні теорії припускали, що відсутність ранніх спогадів пов'язана з незрілістю гіпокампа — ділянки мозку, яка відіграє ключову роль у формуванні епізодичної пам'яті. Однак нові дані свідчать про інше: проблема полягає не в нездатності формувати спогади, а в механізмах їх подальшого відтворення.

Для проведення дослідження науковці адаптували методику, яка зазвичай використовується для дорослих. Немовлятам показували зображення облич, сцен та об'єктів, після чого проводили тест пам'яті, заснований на перевазі погляду, одночасно здійснюючи нейровізуалізацію. Це дозволило спостерігати за активністю гіпокампа в реальному часі.

Парадоксальність отриманих результатів полягає в тому, що, попри період надзвичайно швидкого навчання в ранньому дитинстві, спогади з цього періоду не зберігаються у свідомості дорослих. Коли дитина демонструє пам'ять через умовні рефлекси, наслідування чи розпізнавання знайомих стимулів, у її мозку відбуваються процеси кодування інформації, подібні до тих, що спостерігаються в дорослих.

Дослідники виявили, що гіпокамп немовлят має здатність кодувати спогади про окремі події приблизно з річного віку. Це відкриття має фундаментальне значення для розуміння розвитку когнітивних функцій людини. Воно вказує на те, що механізми кодування епізодичної пам'яті розвиваються вже протягом першого року життя, хоча згодом ці спогади стають недоступними.

Отже, феномен інфантильної амнезії, найімовірніше, пов'язаний не з відсутністю здатності формувати спогади в ранньому віці, а з подальшими невдачами механізмів відтворення цих спогадів. Це відкриття може мати важливі наслідки для розуміння розвитку мозку та потенційно відкрити нові шляхи для досліджень у галузі когнітивної нейронауки.

У перспективі це дослідження може допомогти краще зрозуміти не лише нормальний розвиток пам'яті, але й різноманітні порушення, пов'язані з розвитком мозку в ранньому дитинстві. Воно також порушує важливі філософські питання про природу особистості та безперервності досвіду протягом життя людини.