Чому рівність і різноманіття на роботі потребують захисту

Напередодні Міжнародного жіночого дня дискусія про рівність, різноманіття та інклюзію в робочому середовищі набирає нової гостроти. В різних країнах політичні лідери ставлять під сумнів значення програм DEI (diversity, equity, inclusion), що спрямовані на усунення дискримінації та забезпечення рівних можливостей.

Зокрема, у США експрезидент Дональд Трамп нещодавно виступив проти DEI-ініціатив, називаючи їх «неефективними» та навіть звинувачуючи у нібито негативних наслідках, не підкріплюючи свої твердження доказами. В Австралії лідер опозиції Пітер Даттон також критикує державну підтримку програм культурного різноманіття та інклюзії, ставлячи під сумнів їхню доцільність.

Проте фахівці наголошують: згортання таких програм може призвести до регресу в боротьбі за рівність. Жінки, етнічні меншини, люди з інвалідністю та інші вразливі групи продовжують стикатися з обмеженим доступом до кар'єрних можливостей. Без цілеспрямованих заходів вони залишатимуться недостатньо представленими в керівних посадах та сферах ухвалення рішень.

DEI-програми не лише усувають дискримінаційні бар'єри, а й сприяють економічному розвитку та покращенню корпоративної культури. Вони створюють умови, за яких кваліфіковані фахівці мають рівні шанси на працевлаштування, кар'єрний ріст та конкурентну оплату праці.

Одним із ключових аспектів є боротьба з прихованими упередженнями. Ідея «найму за заслугами» часто не враховує соціальні нерівності, що існують на старті кар'єрного шляху. Системні упередження можуть впливати на вибір кандидатів, адже роботодавці підсвідомо віддають перевагу певним соціальним або гендерним групам.

Гендерна рівність, як частина цих ініціатив, спрямована на ліквідацію дискримінації та стереотипів, які заважають жінкам досягати високих посад. Вона також стимулює більш збалансований розподіл обов’язків у суспільстві та сприяє економічному зростанню.

Австралія має як позитивні приклади впровадження політики рівності, так і значні виклики. Законодавство про гендерну рівність зобов’язує компанії з понад 100 співробітниками щорічно звітувати про розрив у оплаті праці та склад робочої сили. У штаті Вікторія ухвалено «Закон про гендерну рівність 2020 року», що вимагає активних дій щодо подолання дискримінації в державному секторі та вищій освіті.

Попри це, Австралія все ще відстає від таких країн, як Ісландія, Норвегія та Нова Зеландія. У рейтингу Всесвітнього економічного форуму з гендерної рівності країна посідає 26-те місце серед 146 країн, хоча у 2021 році була ще нижче — на 54-й позиції.

Значні розриви залишаються в науці, технічних спеціальностях та політиці. Жінки менш представлені у керівництві компаній, наукових дослідженнях та державному управлінні, що вказує на необхідність подальших реформ.

Протягом останніх років у багатьох сферах відбулися позитивні зміни. Зокрема, політичні ініціативи, що сприяють рівним можливостям, стають нормою. У сфері бізнесу все більше компаній впроваджують політику гнучкого графіка, оплачуваної відпустки по догляду за дитиною та запобігання дискримінації за ознакою статі чи національності.

Такі заходи роблять робоче середовище більш комфортним не лише для жінок, а й для всіх працівників. Крім того, вони дозволяють створювати інклюзивну корпоративну культуру, що сприяє продуктивності та інноваціям.

Однак, як зазначає дослідниця Сара Ахмед, саме представники маргіналізованих груп часто змушені самі боротися за свої права. Вони стають ініціаторами змін у своїх компаніях, наражаючись на спротив традиційних структур.

Попри прогрес, політичний тиск на програми рівності та різноманіття може стати серйозним викликом у найближчі роки. Деякі керівники не готові визнавати власні привілеї, а тому не бачать необхідності в активних змінах.

Соціальна справедливість не буде «подарована» владою — вона потребує постійного захисту та вдосконалення. В умовах змінного політичного середовища важливо не лише зберегти досягнуті результати, а й продовжувати роботу над створенням справді рівноправного суспільства.