Чи врятує нас очищення повітря від вуглекислого газу?

Забруднення атмосфери вуглекислим газом — одна з головних причин глобальних кліматичних змін, що загрожує майбутньому людства. Згідно з дослідженнями, людство вже скидає до 40 мільярдів тонн CO2 в атмосферу щорічно, а загальний рівень вуглекислого газу в атмосфері на сьогодні становить 422,38 ppm — цифра, яка, за словами вчених, вже веде до катастрофічних наслідків. Водночас технологія Direct Air Capture (DAC), яка полягає в безпосередньому захопленні CO2 з повітря, викликає значний інтерес серед вчених та підприємців, хоча й не без суперечок.

DAC є процесом вловлювання вуглекислого газу безпосередньо з атмосферного повітря за допомогою механічних або хімічних фільтрів. Спеціальні фільтри, через які проходить повітря, містять сорбенти або розчинники, які зв'язують CO2, після чого його виводять для подальшої обробки. Ключовою проблемою технології є те, що етап очищення потребує значних енергетичних витрат, що робить процес дорогим. Однак деякі вчені вважають, що саме це може стати рішенням для виведення надмірного CO2 з атмосфери, який вже накопичився за десятиліття індустріальної діяльності.

Проти цієї технології виступають й ті, хто вважає, що її ефективність вкрай низька порівняно з іншими методами скорочення викидів. Зокрема, вже зараз багато говорять про те, що витрати на очищення такої величезної кількості повітря зроблять DAC нецікавим з економічного погляду, особливо якщо врахувати, що кількість викидів, яких треба позбутися, становить 950 гігатонн.

Проте, згідно з останнім дослідженням Оксфордського університету, якщо людство хоче обмежити глобальне потепління до 1,5 °C, потрібно щорічно виводити з атмосфери від 7 до 9 мільярдів тонн CO2 до 2050 року. Це означає, що рішення, як витягнути CO2 з повітря, має стати не лише технічним, але й масовим процесом. Багато країн підтримують ідею розвитку технологій захоплення вуглекислого газу, і навіть створення міжнародних кліматичних угод, що заохочують інвестиції в ці методи.

Після того як CO2 був витягнутий з повітря, його потрібно десь зберігати або використовувати. Одним із варіантів є перетворення CO2 на супер-перетікальну рідину, яку можна зберігати в підземних пористих гірських породах, таких як старі нафтові родовища або вугільні пласти. Це використовують навіть в нафтогазовій промисловості, де CO2 допомагає підвищити видобуток нафти з родовищ. Проте більшість критиків DAC стверджує, що збереження вуглекислого газу в такій формі не має значної користі для клімату, якщо тільки не будуть створені ефективні методи безпечного та постійного його зберігання.

Інші компанії, такі як Holocene та Mission Zero, намагаються перетворити процес видалення CO2 на сталий бізнес. Наприклад, компанія Holocene використовує амінокислоти, щоб зібрати CO2, а потім перетворити його на твердий стан, що дозволяє економно використовувати розчинники для подальшої роботи. А компанія Mission Zero розробляє нові методи, які включають використання електродіалізу для більш ефективного очищення повітря та подальшої роботи з вуглекислим газом. Проте для того, щоб ці технології стали доступними на глобальному рівні, необхідно значно знизити їхню вартість, яка наразі складає від 300 до 600 доларів за тонну CO2.

Технологія DAC не без проблем. Вартість енергії, необхідної для її реалізації, наразі занадто висока, що робить її менш привабливою. Як зазначає генеральний директор Holocene, Кітон Росс, теплові системи, такі як в його компанії, дозволяють знизити витрати на енергію, що робить технологію більш конкурентоспроможною. Однак критики цієї технології заявляють, що навіть за таких обставин DAC не може бути масштабовано на рівень, необхідний для значного впливу на клімат.

Попри всі ці труднощі, багато експертів вірять, що розвиток DAC все ж може стати важливою складовою в боротьбі з глобальними змінами клімату. Проте для цього потрібно знайти економічно вигідні способи масштабування технології, зробити її доступною та ефективною на глобальному рівні.