Давні філіппінці освоїли мореплавство на 40 тисяч років раніше

Протягом тривалого часу дослідники не могли знайти відповідь на одне питання: як острови Південно-Східної Азії стали настільки густонаселеними так давно? Це, ймовірно, вимагало технологічних досягнень у мореплавстві, які вважалися малоймовірними для епохи палеоліту. Однак нове дослідження показує, що стародавні народи Філіппін та островів Південно-Східної Азії могли опанувати мореплавство набагато раніше за інших.

Ключові археологічні докази представлені у вигляді кам'яних знарядь, виявлених на розкопках на Філіппінах, в Індонезії та Тимор-Лесте. Вони свідчать про те, що ще 40 тисяч років тому стародавні мореплавці цього регіону володіли технологічною витонченістю, яка може конкурувати з набагато пізнішими цивілізаціями. У дослідженні, опублікованому в Journal of Archaeological Science, науковці з Університету Атенео де Маніла кидають виклик усталеному переконанню, що технічний прогрес у палеоліті був зосереджений в Африці та Європі.

Доведення історії мореплавства є складним завданням, оскільки органічна деревина та волокна, які, ймовірно, використовувалися для будівництва палеолітичних суден, рідко зберігаються в археологічних записах. Кам'яні знаряддя пропонують новий підхід до вирішення цієї проблеми. Найновіше відкриття, згідно з дослідженням, демонструє сліди обробки рослин, що включає витягування волокон, необхідних для виготовлення мотузок, сіток та кріплень, які є важливими для будівництва човнів та глибоководного рибальства.

Додайте до цього відкриття рибальських гачків, грузил для сіток та решток глибоководних риб, таких як тунець та акули, і ці археологічні місця стають багатим джерелом інформації про те, що очевидно було міцною морською культурою.

Автори дослідження зазначають, що рештки великих хижих пелагічних риб на цих місцях вказують на здатність до розвиненого мореплавства та знання сезонності і міграційних маршрутів цих видів риб. Колекція решток риб та знарядь вказує на потребу в міцних та добре виготовлених мотузках для канатів та рибальських ліній, щоб ловити морську фауну.

Оскільки археологічні знахідки вказують на витончений метод глибоководного рибальства, автори дослідження вважають, що стародавні мореплавці будували човни з органічних матеріалів та скріплювали їх мотузками на рослинній основі. Та сама технологія виготовлення мотузок потім була адаптована для власне рибальства.

Хоча загально визнано, що наявність скам'янілостей та артефактів на різних островах свідчить про те, що ранні сучасні люди переміщувалися через відкрите море, автори дослідження виступають проти поширеної теорії, що доісторичні міграції відбувалися пасивно на бамбукових плотах, які дрейфували морем. Натомість вони стверджують, що переміщення здійснювалося висококваліфікованими навігаторами, оснащеними знаннями та технологіями для подорожей до віддалених місць через глибокі води.

Дослідники підкреслюють, що ідентифікація матеріалів для будівництва човнів через прямі або непрямі докази є життєво важливою для розуміння переміщень через острівні середовища та всередині них.

Наявність таких передових морських технологій у доісторичній Південно-Східній Азії підкреслює винахідливість ранніх філіппінських народів та їхніх сусідів, чиї знання про будівництво човнів, ймовірно, зробили регіон центром технологічних інновацій десятки тисяч років тому та заклали основи для морських традицій, які все ще процвітають у регіоні сьогодні.

Це дослідження ставить Південно-Східну Азію попереду Європи та Африки в технологічному процесі того часу. Виявлені докази переконливо свідчать про те, що 40 тисяч років тому люди, які жили в Південно-Східній Азії, були добре обізнані з будівництвом човнів та глибоководним рибальством, що кардинально змінює наше розуміння розвитку людської цивілізації та поширення технологій у стародавньому світі.