Девід Аттенборо у новому фільмі закликає врятувати світовий океан

Напередодні свого 99-річчя всесвітньо відомий телеведучий та натураліст Девід Аттенборо представив новий документальний фільм «Ocean», який він називає своїм найважливішим посланням людству. Після майже століття досліджень природи на всіх континентах, включаючи подорожі джунглями, сходження на гори та перетин пустель, Аттенборо дійшов висновку, що найважливішим місцем на Землі є не суходіл, а море.

Фільм починається зі спогадів Аттенборо про його перше занурення з аквалангом біля Великого Бар'єрного рифу в 1957 році. «Я був настільки вражений побаченим, що на мить забув дихати», — згадує він. Це відчуття подиву супроводжувало його протягом наступних десятиліть, коли він документував різноманітні явища морського життя — від нересту коралів до глибоководних створінь, раніше невідомих науці.

«Моє життя збіглося з великою епохою відкриттів океану», — розповідає Аттенборо. «Науковці та дослідники виявили дивовижні нові види, епічні міграції та вражаючі, складніші екосистеми, які перевершили все, що я міг уявити в молодості».

Однак разом із поглибленням розуміння океану зростало й занепокоєння його станом. За час, що минув від першого занурення Аттенборо, людство довело океани до критичного стану. Коралові рифи перетворюються на білі скелети внаслідок знебарвлення, рибні популяції зникають, пластик заполонив море, а зміни клімату призводять до потепління та закислення вод.

Особливу увагу у фільмі приділено згубній практиці донного тралення. У вражаючих кадрах показано, як промислові траулери тягнуть ланцюги по морському дну, залишаючи глибокі шрами в колись квітучих екосистемах. «Важко уявити більш марнотратний спосіб вилову риби», — коментує Аттенборо. Ці судна часто полюють на один промисловий вид, при цьому понад 75% улову може бути викинуто як непотрібний. Більше того, розорювання морського дна призводить до вивільнення накопиченого вуглецю, що значно посилює кліматичні зміни.

Проте фільм не є історією поразки. Аттенборо наводить приклад синіх китів — виду, який був майже знищений промисловим китобійним промислом. До 1986 року залишився лише 1% популяції цих величних тварин. «Я пам'ятаю, як думав, що це кінець. Повернення вже не буде, ми втратили великих китів», — згадує натураліст. Однак громадський протест спонукав законодавців до дій. Було запроваджено глобальну заборону на комерційний китовий промисел, і відтоді популяції китів почали відновлюватися.

«Океан може повернутися до життя», — наголошує Аттенборо. «Якщо залишити його у спокої, він може не просто відновитися, а й розквітнути beyond anything anyone alive has ever seen».

Вихід фільму збігається з важливим моментом у міжнародній політиці. Наближається Всесвітній день океанів 8 червня, незабаром відбудеться Конференція ООН з питань океану в Ніцці, а країни світу нещодавно погодилися — принаймні на папері — захистити третину океану до 2030 року.

Фільм знімався протягом двох років у різних морських середовищах — від коралових рифів до келпових лісів та відкритого моря. Режисери Тобі Ноулан, Кіт Сколі та Колін Батфілд, які давно співпрацюють з Аттенборо, прагнули не просто вразити глядачів, а пробудити їхню свідомість.

«Якщо ми врятуємо океан, ми врятуємо наш світ», — такими словами завершується фільм. Аттенборо визнає, що сам він, можливо, не побачить відновлення та відродження океану, але діти, які сьогодні граються на пляжі, мають всі шанси стати свідками цього процесу.

Фільм «Ocean» — це не просто документальна стрічка, а своєрідний любовний лист від людини, яка присвятила своє життя розумінню планети і досі вірить у можливість її порятунку.