ДНК розкрила таємницю стародавніх ірландських поховань

Дублінські археологи здійснили революційне дослідження, яке повністю змінює уявлення про соціальну структуру стародавнього ірландського суспільства. Багаторічні припущення про те, що мегалітичні поховання були призначені винятково для правлячої еліти, виявилися хибними.

Команда дослідників на чолі з Нілом Карліном проаналізувала генетичний матеріал 55 скелетів, знайдених у 5000-річних похованнях, і зробила приголомшливі висновки. Виявилося, що так звані «поховання royal dynasties» насправді були місцями колективного значення, де збиралися різні групи населення.

Дослідження охоплює період неоліту в Ірландії — від 3900 до 2500 років до нашої ери. Протягом цього часу люди створювали величезні кам'яні споруди, відомі як мегалітичні монументи, які містили людські кістки та кремовані останки. Раніше вчені вважали, що такі поховання були пов'язані з інцестуальними шлюбами правлячої верхівки.

Однак генетичний аналіз показав зовсім іншу картину. У ранньому неоліті невеликі спільноти мали тісніші біологічні зв'язки, але з часом соціальна структура ставала дедалі складнішою. У пізньому неоліті люди, поховані в прохідних гробницях, були генетично більш різноманітними та менш споріднені між собою.

Карлін стверджує, що це свідчить про значні соціальні трансформації. Групи населення почали частіше взаємодіяти, укладати шлюби за межами своїх безпосередніх спільнот і формувати більш складні соціальні зв'язки. Замість ієрархічного суспільства, яке раніше уявляли дослідники, неолітична Ірландія була більш егалітарною.

Важливою знахідкою стало розуміння того, що мегалітичні монументи слугували не лише місцями поховань. Вони були свого роду соціальними центрами, де люди збиралися в різні сезони, працювали, влаштовували бенкети та здійснювали колективні ритуали.

Особливо цікавими є так звані кругові кургани з кам'яним коридором. Вони старші за Стоунхендж та єгипетські піраміди та досі збереглися в ірландському ландшафті. Найвідомішим прикладом є поховання Newgrange.

Дослідження опубліковане в Cambridge Archaeological Journal і відкриває нові горизонти в розумінні соціальної еволюції стародавніх спільнот. Науковці підкреслюють, що для повного розуміння соціальних змін потрібні подальші дослідження ДНК, артефактів та архітектурних пам'яток.

Ця робота не лише змінює наше уявлення про неолітичну Ірландію, але й демонструє важливість міждисциплінарних досліджень, де генетика, археологія та антропологія працюють разом, щоб реконструювати складну картину людської історії.