Дослідники виявили негативний вплив «дитячої мови» у спілкуванні з літніми людьми

Проблема неналежного спілкування з літніми людьми набуває все більшої актуальності в медичних закладах та установах догляду. Дослідники визначили особливий феномен, відомий як «стареча мова» — спосіб спілкування, що нагадує розмову з маленькими дітьми.

Кларисса Шоу, дослідниця догляду за людьми з деменцією з Університету Айови, пояснює: «Така манера спілкування виникає через упереджене ставлення до старості, припущення про слабкість, некомпетентність та залежність літніх людей».

Характерними ознаками «старечої мови» є використання недоречних пестливих звертань, надмірно спрощена лексика та особлива інтонація. Крістін Вільямс, геронтологиня з Канзаського університету, зазначає, що медичний персонал часто вживає такі звертання як «сонечко», «любий» чи «дорогенький», щоб пом'якшити владний тон вказівок.

Дослідження, проведене в будинках догляду, показало, що у 84% випадків взаємодії персоналу з мешканцями, які мають деменцію, використовувалася «стареча мова». Хоча такий підхід зазвичай має добрі наміри, він може призводити до негативних наслідків.

Науковці виявили зв'язок між використанням «старечої мови» та опором до догляду серед мешканців з деменцією. Такий опір може проявлятися у відмові від їжі, відвертанні, плачі або навіть агресивній поведінці щодо персоналу.

Для вирішення цієї проблеми команда дослідників розробила навчальну програму CHAT (Changing Talk). Програма складається з трьох годинних занять, під час яких персонал переглядає відеозаписи спілкування з пацієнтами та вчиться уникати використання «старечої мови».

Результати впровадження програми CHAT у 13 будинках догляду в Канзасі та Міссурі показали значне покращення. Частка використання «старечої мови» зменшилася з 35% до 20% часу спілкування. Водночас прояви опору до догляду також зменшилися з 36% до 20%.

Дослідження, проведене в одній з лікарень Середнього Заходу США серед пацієнтів з деменцією, підтвердило подібне зниження опору до догляду. Крім того, впровадження програми CHAT у будинках догляду супроводжувалося зменшенням використання антипсихотичних препаратів, хоча ці результати не досягли статистичної значущості через невеликий розмір вибірки.

Кетлін Кармоді, власниця компанії Senior Matters Home Care and Consulting в Колумбусі, наголошує на важливості звертання до клієнтів на «пан» чи «пані», «доки вони самі не попросять називати їх на ім'я».

Проте родини та мешканці закладів тривалого догляду часто вагаються виправляти персонал через побоювання можливих конфліктів. Керол Фахі, психологиня з Гаваїв, розповідає про досвід своєї матері в закладі допомоги літнім людям, де персонал звертався до неї «сонечко» та «любонько», зав'язував волосся у два хвостики, як маленькій дитині. Хоча вона розуміла добрі наміри персоналу, така поведінка викликала відчуження.

Феліпе Агудело, викладач медичних комунікацій Бостонського університету, звертає увагу на культурні відмінності у сприйнятті пестливих звертань. У деяких культурах, наприклад у колумбійській, використання зменшувально-пестливих форм є звичним проявом турботи і не сприймається як приниження.

Дослідники рекомендують знаходити компроміс у спілкуванні. Пацієнти мають право висловлювати свої преференції щодо форми звертання, а медичний персонал повинен враховувати культурні особливості та бути готовим адаптувати свій стиль спілкування.

Наразі дослідницька команда адаптувала програму CHAT для онлайн-використання та вивчає її ефективність у приблизно 200 будинках догляду по всій країні. Це дослідження може стати важливим кроком у покращенні якості догляду за літніми людьми та створенні більш поважного середовища в медичних закладах.