Дослідження: карта кліматичної тривожності США відображає політичні вподобання

Нещодавно видання Axios опублікувало статтю «Карта кліматичної тривожності Америки», яка викликала значний резонанс у науковій спільноті. Дослідження, проведене спільно з Американською психологічною асоціацією (APA) та The Harris Poll, мало на меті відобразити рівень занепокоєння американців щодо кліматичних змін у різних регіонах країни.

Проте детальний аналіз представлених даних виявив цікаву закономірність: візуальне відображення «кліматичної тривожності» майже повністю збігається з електоральною картою президентських виборів 2024 року. Регіони з найвищим рівнем занепокоєння щодо клімату чітко відповідають округам, де традиційно підтримують демократів, тоді як території з меншим рівнем тривожності збігаються з республіканськими округами.

Важливо зазначити, що карта базується не на фізичних показниках — температурних даних, концентрації вуглекислого газу чи частоті стихійних лих, а виключно на самооцінці емоційного стану респондентів. Згідно з багаторічними дослідженнями Gallup, прихильники Демократичної партії послідовно демонструють вищий рівень занепокоєння щодо глобального потепління порівняно з республіканцями та незалежними виборцями.

Дослідники звертають увагу на те, що сприйняття кліматичних загроз значною мірою формується під впливом медіа. Мешканці великих міст, таких як Нью-Йорк, Сан-Франциско та Сіетл, щодня стикаються з повідомленнями про потенційні катастрофічні наслідки зміни клімату. Водночас, об'єктивні дані часто суперечать панічним заголовкам.

Наприклад, кліматичні моделі, які використовує Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC), неодноразово демонстрували завищені прогнози температур порівняно з реальними спостереженнями, що визнано в звіті AR6. Дані Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) та Національного центру ураганів США не показують зростання кількості ураганів, що досягають суходолу, з початку ведення статистики.

Примітно, що Американська психологічна асоціація, яка співфінансувала проєкт створення карти тривожності, дедалі частіше виступає не як нейтральний спостерігач, а як активний учасник кліматичного активізму. Їхній ресурсний центр з питань зміни клімату містить чимало попереджень про руйнівний психологічний вплив глобального потепління, більшість з яких ґрунтується на прогнозах, а не на фактичних вимірюваннях.

Експерти підкреслюють відсутність медичного консенсусу щодо того, що зміна клімату спричиняє широкомасштабні діагностовані психічні розлади в США. Натомість люди повідомляють про занепокоєння, яке APA потім інтерпретує як психологічну кризу. Це створює замкнене коло: що більше людям говорять про необхідність боятися, то більше вони бояться.

Показово, що в статті Axios відсутня інформація про реальні погодні тенденції в регіонах з найвищим рівнем тривожності. Статистика свідчить, що площа лісових пожеж у США в останні роки значно менша, ніж у пікові десятиліття 1930-х та 1940-х років, згідно з даними Національного міжвідомчого пожежного центру. Хвилі спеки, попри їхню помітність у медіа, не стали частішими порівняно з початком XX століття.

Якби страх ґрунтувався на реальному досвіді взаємодії з екстремальними погодними явищами, можна було б очікувати, що мешканці сільських районів Техасу та Флориди, які регулярно стикаються з посухами та ураганами, демонструватимуть найвищий рівень тривожності. Натомість найвищі показники спостерігаються в університетських містечках та медійних центрах.

Дослідження також демонструє успішність кліматичної комунікації серед певних демографічних груп. Роками такі організації як Climate Central, IPCC та Програма досліджень глобальних змін США просували дедалі тривожніші прогнози у суспільну свідомість через школи, ЗМІ та навіть програми психологічної підготовки.

Наслідки такої індукованої психологічної вразливості можуть бути серйозними. Люди, які вірять у швидкий кінець світу, менш схильні інвестувати у своє майбутнє, частіше підтримують радикальні політичні рішення та з недовірою ставляться до альтернативних поглядів. Парадоксально, що багато хто з тих, хто найбільше переймається «кліматичною катастрофою», живе в регіонах з найнижчими показниками викидів на душу населення та найвищим рівнем життя у світі.