Дослідження: віра в конспірологію ЛГБТК+ гальмує боротьбу за рівні права

Нове дослідження італійських науковців розкриває, як віра в конспіративні теорії про ЛГБТК+ спільноту впливає на ставлення до боротьби за їхні права серед гетеросексуальних цисгендерних людей.

Робота під назвою «LGBTQ+ conspiracy beliefs and collective actions: Factors and processes that (de)motivate support for LGBTQ+ equality» («Конспіративні переконання про ЛГБТК+ і колективні дії: фактори та процеси, що (де)мотивують підтримку рівності ЛГБТК+») опублікована в журналі Analyses of Social Issues and Public Policy у лютому 2025 року. Її автори — Валерія Де Крістофаро з Університету Кампанії «Луїджі Ванвітеллі», Мірко Костакурта та Марко Сальваті з Університету Верони, а також Валеріо Пеллегріні та Мауро Джакомантоміо з Університету «Сапієнца» в Римі — провели два масштабні опитування, щоб з’ясувати, як такі переконання формують суспільну поведінку в Італії.

Дослідження, яке охопило понад 1200 учасників, зосередилося на італійському контексті, де підтримка прав ЛГБТК+ стикається з активним опором консервативних груп. У центрі уваги авторів — так звані «ЛГБТК+ конспіративні переконання», тобто уявлення про існування таємного «геї-лобі», яке нібито прагне нав’язати свої ідеї суспільству, зокрема через індоктринацію дітей у школах і руйнування «традиційної» гетеросексуальної сім’ї. Науковці виявили, що ці ідеї не лише зменшують готовність людей виступати за права ЛГБТК+, а й стимулюють участь у протестах проти таких змін.

Перше опитування, проведене серед 782 італійців, показало, що люди, які вірять у ці конспіративні наративи, менш схильні ідентифікувати себе з ЛГБТК+ спільнотою, відчувати гнів через нерівність, з якою вона стикається, чи вважати, що колективні дії можуть сприяти досягненню справедливості. Друге опитування, у якому взяли участь 466 осіб, додатково розкрило, що такі переконання мотивують виступати проти розширення прав ЛГБТК+, зокрема через злість на ідею їхньої рівності та впевненість у здатності зупинити ці зміни.

Для оцінки цих тенденцій дослідники використали спеціально розроблену шкалу GILC (Gender Ideology and LGBTQ+ Lobby Conspiracies), яка вимірює рівень віри в конспіративні ідеї про ЛГБТК+. Цей інструмент, створений авторами раніше, дозволяє відрізнити специфічні переконання про ЛГБТК+ від загальних конспіративних теорій, наприклад, про пандемію чи кліматичні зміни. Результати показали, що саме ЛГБТК±спрямована конспірологія має унікальний вплив на поведінку, незалежно від політичних поглядів чи упереджень учасників.

Науковці спиралися на модель соціальної ідентичності колективних дій (SIMCA), яка пояснює, як ідентифікація з групою, почуття гніву через несправедливість і віра в ефективність спільних зусиль впливають на готовність до колективних дій. У випадку підтримки ЛГБТК+ прав усі три чинники послаблюються під впливом конспіративних переконань. Натомість, коли йдеться про протидію цим правам, ключовими стають гнів на ідею рівності та впевненість у здатності чинити опір, тоді як ідентифікація з гетеросексуальною групою виявилася менш значущою.

Дослідження підкреслює ширший соціальний контекст. Після Другої світової війни в західних країнах поступово визнавалися права сексуальних меншин, включно з депатологізацією гомосексуальності та легалізацією одностатевих шлюбів. Проте в Італії, як і в інших європейських країнах, таких як Польща чи Угорщина, ці зміни викликають спротив. Наприклад, у 2021 році італійський парламент відхилив закон Зана, спрямований на боротьбу з гомо-, бі- та трансфобією, а нещодавно, у лютому 2025 року, Комісія з культури схвалила резолюцію про заборону викладання «гендерної ідеології» в школах — терміну, який активно просувають анти-ЛГБТК+ рухи, попри його антинауковість.

Автори зазначають, що віра в «геї-лобі» часто підживлюється консервативними рухами, такими як La Manif Pour Tous у Франції чи Family Day в Італії, які використовують слабкі логічні аргументи, суперечливі науковим даним. Такі наративи, як твердження про «навчання мастурбації» у школах чи економічну перевагу гетеросексуальних сімей, легко спростовуються, але продовжують впливати на суспільство. Дослідження виявило зв’язок між цими переконаннями та правими політичними поглядами, високою релігійністю, сексуальними упередженнями та авторитарними тенденціями.

Цікаво, що в другому опитуванні науковці зафіксували несподіваний ефект: коли враховувалися медіатори, як-от гнів чи ідентифікація, зв’язок між конспірологією та підтримкою ЛГБТК+ ставав слабко позитивним. Це може вказувати на те, що деякі люди сприймають ЛГБТК+ як потужну групу, гідну поваги, якщо відкинути негативні емоції чи упередження. Автори пропонують дослідити це явище глибше в майбутньому.

Результати мають практичне значення. Вони допомагають зрозуміти, чому частина суспільства уникає прогресивної політики на підтримку ЛГБТК+, водночас активно виступаючи проти неї. На думку авторів, боротьба з такими конспіративними переконаннями може стати ефективним доповненням до програм зі зменшення упереджень, сприяючи просуванню політики рівності. Водночас дослідники визнають обмеження своєї роботи: її кореляційний характер не дозволяє стверджувати причинно-наслідкові зв’язки, а вибірка обмежена гетеросексуальними цисгендерними італійцями, що знижує узагальненість висновків.

Науковці закликають до подальших експериментальних і якісних досліджень, які могли б розкрити, як люди осмислюють ці ідеї та що саме вважають загрозливим для свого соціального світу. Вони також пропонують розширити аналіз на ЛГБТК+ спільноту, щоб з’ясувати, як конспіративні переконання впливають на їхнє здоров’я та активність. Крім того, автори наголошують на потребі глобальних стратегій — від просвітницьких кампаній до сексуальної освіти в школах — для протидії анти-ЛГБТК+ рухам.

Дослідження фінансувалося італійським Міністерством університетів і досліджень у рамках програми PRIN 2022, а також стало можливим завдяки угоді між Університетом Верони та видавництвом Wiley. Воно є частиною ширшої спроби зрозуміти психологічні механізми опору правам ЛГБТК+ в Італії, де, попри прогрес у деяких сферах, консервативні тенденції залишаються сильними. На тлі нещодавньої резолюції про «гендерну ідеологію» ці висновки набувають особливої актуальності, сигналізуючи про ризик подальшого загострення політики проти ЛГБТК+ у країні.

Ця робота додає новий вимір до соціально-психологічних досліджень, демонструючи, як ірраціональні переконання можуть формувати реальні дії. Вона також підкреслює важливість наукового підходу до боротьби з дезінформацією, яка загрожує правам меншин у сучасному світі. Автори сподіваються, що їхні знахідки надихнуть як науковців, так і політиків на активніші кроки до інклюзивного суспільства.