Дихальні розлади сну загрожують здоров’ю військових

Нещодавно опубліковане дослідження українських медиків пролило світло на серйозну проблему, з якою стикаються військовослужбовці під час бойових дій, — дихальні розлади під час сну. Зокрема, в центрі уваги опинився синдром обструктивного апное сну, який виявляється у значної кількості бійців і може мати небезпечні наслідки для їхнього життя та виконання службових обов’язків. Робота, проведена групою вчених на чолі з Мар’яною Селюк із Української військово-медичної академії та Світланою Бичковою з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», базується на обстеженні 27 військових, які проходили лікування у Києві.

Синдром обструктивного апное сну характеризується періодичними зупинками дихання під час сну через спадання дихальних шляхів. Це призводить до зниження рівня кисню в крові, фрагментації сну та надмірної сонливості вдень. У військових, які перебувають у стресових умовах бойових дій, ці прояви можуть посилюватися. Дослідники зазначають, що серед обстежених середній вік склав 42,7 року, а всі учасники були чоловіками. Основні скарги включали гучне хропіння, часті нічні пробудження, сухість у роті зранку, порушення пам’яті, зниження концентрації уваги та втому. Такі симптоми не лише погіршують якість життя, а й становлять пряму загрозу безпеці під час служби.

Одним із ключових висновків стало те, що цей стан часто супроводжується іншими захворюваннями. Наприклад, у 51,9% військових діагностували артеріальну гіпертензію другої стадії, у 77,7% — ожиріння першого ступеня, а у 44,4% — хронічне обструктивне захворювання легень.

Поєднання цих патологій із дихальними розладами сну значно ускладнює перебіг хвороби. Особливо небезпечним є спільний вплив синдрому та хронічного обструктивного захворювання легень, що призводить до вираженої гіпоксії, підвищення вуглекислого газу в крові та легенєвої гіпертензії. Такі стани можуть спровокувати серйозні ускладнення, включно з високим ризиком раптової смерті вночі.

Дослідження проводили за допомогою полісомнографії — методу, який дозволяє детально оцінити якість сну та дихання. Результати показали, що у 19 учасників діагностовано середній ступінь важкості синдрому, а у 9 — важкий. Індекс апное/гіпопное, який відображає кількість респіраторних подій за годину сну, у групі з важким ступенем сягав 58,5, що свідчить про значне порушення дихання. Для порівняння, у групі із середньою важкістю цей показник становив 24,4. Водночас денна сонливість за шкалою Епворта у всіх обстежених досягала 7,6 бала, що вказує на помітний вплив хвороби на повсякденну активність.

Автори наголошують, що в умовах бойових дій своєчасна діагностика та лікування дихальних розладів сну є критично важливими. Недостатня концентрація уваги через сонливість може призводити до травм або помилок під час виконання завдань, таких як керування технікою чи прийняття оперативних рішень. Крім того, високий рівень коморбідності ускладнює терапію, адже необхідно враховувати взаємний вплив кількох захворювань.

Наприклад, артеріальна гіпертензія, яка часто супроводжує синдром, може прогресувати через періодичні епізоди зниження кисню в крові та активацію симпатичної нервової системи.

На думку вчених, вирішення проблеми потребує комплексного підходу. Основним методом лікування залишається терапія позитивним тиском у дихальних шляхах, яка допомагає підтримувати їх прохідність під час сну. Однак у військових умовах доступ до такого обладнання може бути обмеженим, що ставить перед медиками додаткові виклики.

Також важливим є підвищення обізнаності лікарів первинної ланки про симптоми синдрому, адже його прояви часто плутають із наслідками стресу чи втоми.