Джеймс Гансен стверджує про критичні зміни альбедо Землі через хмарний зворотний зв'язок

Джеймс Гансен, відомий кліматолог та колишній науковець NASA, оприлюднив нове дослідження під назвою «Large Cloud Feedback Confirms High Climate Sensitivity», де представив дані про суттєві зміни в кліматичній системі Землі.

За даними дослідження, альбедо Землі — показник, що відображає здатність поверхні планети відбивати сонячне випромінювання назад у космос — зменшилося приблизно на 0,5% протягом останніх двох десятиліть. Це зменшення призвело до збільшення поглинутої сонячної радіації на 1,7 Вт/м².

Гансен наголошує, що такі зміни не можна пояснити лише впливом парникових газів або прямими ефектами аерозолів. На його думку, основним чинником є зміни у хмарному покриві, які він розглядає як кліматичний зворотний зв'язок.

У своєму дослідженні науковець стверджує, що спостережувані зміни підтверджують високу чутливість клімату до подвоєння концентрації вуглекислого газу. За його розрахунками, рівноважна кліматична чутливість становить 4,5°C ± 0,5°C при подвоєнні CO2.

У більш розгорнутій публікації «Acceleration» Гансен розглядає взаємозв'язок між аерозольним впливом та кліматичною чутливістю. Він визнає, що існуючі моделі не калібровані відносно виміряних даних про аерозолі, а використовують припущені значення.

Однак методологія та висновки Гансена викликають критику в науковому середовищі. Опоненти вказують на те, що його аргументація може містити елементи замкненого кола: він припускає високу чутливість системи, інтерпретує неоднозначні дані на підтримку цього погляду, а потім розглядає збіг як підтвердження.

Критики також звертають увагу на відсутність чітко встановленого причинно-наслідкового механізму, який би пов'язував збільшення концентрації CO2 з спостережуваними змінами у динаміці хмар. Вони стверджують, що перехід від спостережень до встановлення причинності здійснюється більше через рівняння та припущення, ніж через прямі докази.

У своїй публікації Гансен висловлює занепокоєння тим, що медіа та наукові установи здебільшого відкидають його висновки як маргінальну думку. Він зазначає, що критика його роботи часто не стосується фізичних аспектів досліджень, а натомість зводиться до суб'єктивних думок.

Важливим аспектом дискусії є роль аерозолів у кліматичних моделях. Критики вказують, що моделі можуть підлаштовуватися під будь-яку історичну криву при відповідному налаштуванні параметрів аерозолів. Це ставить під сумнів надійність прогнозів, заснованих на таких моделях.

Дослідження Гансена підкреслює складність розуміння кліматичної системи та труднощі у встановленні точних причинно-наслідкових зв'язків між різними кліматичними факторами. Воно також демонструє триваючі дебати в науковому співтоваристві щодо інтерпретації кліматичних даних та надійності прогнозів глобального потепління.