Економіка Китаю зросла на 5%, але країні загрожує скорочення населення

Економіка Китаю у 2025 році виконала урядову мету зростання, збільшивши реальний валовий внутрішній продукт на 5%. Офіційні дані свідчать, що ключову роль у досягненні цього показника відіграв експорт. Попри торговельну війну зі Сполученими Штатами, Китай завершив рік з рекордним торговельним профіцитом у 1,2 трильйона доларів, нарощуючи експорт на нові ринки у різних регіонах світу.

Проте за цими показниками криються серйозні структурні проблеми. Споживчі витрати залишаються пригніченими, експорт стикається з глобальною невизначеністю, а державні видатки обмежені борговим тягарем публічного сектору. Додатковим викликом стало те, що населення Китаю продовжило скорочуватися четвертий рік поспіль у 2025 році, оскільки народжуваність досягла рекордно низького рівня. Це посилює занепокоєння, що старіння населення гальмуватиме економіку в найближчі роки.

Скорочення населення не обов'язково несумісне з підвищенням рівня життя. Важливо, чи зможе зростання продуктивності компенсувати зменшення робочої сили. Для Китаю це означає, що саме внутрішні інвестиції, а не споживання чи експансійні державні витрати, ймовірно, стануть ключовим механізмом підтримки зростання.

Останні дані показують, що слабке споживання домогосподарств не є тимчасовим післяпандемічним явищем, а відображає глибші структурні чинники. Хоча ВВП Китаю досяг річної мети у 2025 році, роздрібні продажі зросли лише на 0,9% у грудні порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це найповільніший темп з кінця 2022 року, що підкреслює крихкість споживчого попиту, незважаючи на політичні заходи для підтримки витрат.

Хоча сектор послуг продовжує розширюватися і становить понад половину ВВП, споживання домогосподарств як частка економіки залишається низькою за міжнародними стандартами. Високі норми заощаджень, невизначеність через спад на ринку нерухомості та занепокоєння щодо безпеки робочих місць і доходів продовжують впливати на рішення про витрати.

Виробництво залишалося стійким, а чистий експорт значно сприяв загальному розширенню економіки. Це допомогло компенсувати слабкий внутрішній попит. Експорт Китаю до США дійсно впав у 2025 році, але перехід на нові ринки в Південно-Східній Азії, Південній Америці, Європі та Африці з лишком компенсував це зниження. Однак залежність Китаю від чистого експорту як джерела зростання є вразливою через протекціоністський тиск і потенційне підвищення тарифів.

Державні витрати теоретично могли б стабілізувати попит, але на практиці це складно. Місцеві уряди стикаються з високим борговим тягарем, падінням доходів від продажу землі та зростаючим тиском, пов'язаним із соціальними програмами та підтримкою інфраструктури. Це обмежує їхню спроможність здійснювати масштабні державні витрати без погіршення фінансових ризиків.

Попри це, Китай продовжує генерувати дуже високі національні заощадження. У 2024 році національні заощадження Китаю досягли 43,4% ВВП, тоді як споживання як частка ВВП залишалося приблизно на 20 відсоткових пунктів нижче світового середнього показника. У 2025 році інвестиції в основні засоби впали на 3,8%, а інвестиції в нерухомість обвалилися приблизно на 17%.

Якщо заощадження країни не поглинаються всередині через продуктивні інвестиції, вони підживлюють профіцит поточного рахунку, що може спричинити напругу з торговельними партнерами. У довгостроковій перспективі спрямування високих національних заощаджень Китаю в ефективні внутрішні інвестиції може мати більший вплив, ніж урядові стимулюючі заходи, за умови що капітал розподіляється на продуктивні фірми та сектори.