Екстремальна спека може пришвидшувати біологічне старіння

Нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показало, що тривалий вплив екстремально високих температур може прискорювати процес біологічного старіння на молекулярному рівні. Дослідники проаналізували кров понад 3 600 літніх людей у США та виявили, що мешканці регіонів із частими спекотними днями демонстрували прискорене епігенетичне старіння порівняно з тими, хто живе у прохолодніших кліматичних умовах.

Фахівці вимірювали біологічний вік за допомогою так званих епігенетичних годинників — маркерів, що аналізують метилювання ДНК. Цей процес впливає на активність генів і з часом може змінювати ризики розвитку вікових захворювань. Відомо, що фактори довкілля можуть впливати на ці молекулярні механізми, змінюючи швидкість старіння організму.

Раніше наукові експерименти на тваринах показували, що екстремальна спека викликає довготривалі зміни у метилюванні ДНК. Такі ефекти, відомі як «епігенетична пам’ять», зберігаються навіть після того, як організм повертається до нормальних умов. Нове дослідження вперше підтвердило, що подібний механізм може спостерігатися і в людей, особливо серед тих, хто постійно зазнає впливу високих температур.

Вчені порівняли дані епігенетичних годинників з кліматичними показниками регіонів, де мешкали учасники дослідження. Вони виявили, що люди, які живуть у районах з понад 140 днями екстремальної спеки на рік (температура понад 32,3 °C), демонстрували біологічне старіння, еквівалентне додатковим 14 місяцям у порівнянні з тими, хто мешкає в місцевостях з менш ніж 10 гарячими днями на рік.

Ця кореляція зберігалася навіть після врахування таких чинників, як рівень фізичної активності, соціально-економічний статус та спосіб життя. Це означає, що навіть люди з подібним рівнем добробуту та звичками можуть відчувати різницю у швидкості старіння залежно від кліматичних умов.

Одним із найбільш неочікуваних висновків дослідження стало те, що вплив спеки на старіння можна порівняти з такими відомими факторами ризику, як куріння чи надмірне вживання алкоголю. Це свідчить про те, що висока температура може бути прихованим, але значним стресором для організму.

Попри важливість отриманих результатів, дослідники наголошують, що їхнє дослідження відображає лише загальні тенденції на рівні популяцій, а не конкретні прогнози для окремих осіб. Вони також зауважують, що певні фактори, як-от доступ до кондиціонерів, тривалість перебування на відкритому повітрі та особливості роботи, можуть суттєво змінювати індивідуальний рівень впливу спеки.

Особливо вразливою групою є літні люди, оскільки з віком організму стає складніше підтримувати стабільну температуру. Додатково, багато з них приймають медикаменти, такі як бета-блокатори чи діуретики, які можуть погіршувати здатність тіла адаптуватися до високих температур. Тому навіть помірно спекотні дні (близько 26,6 °C) можуть становити серйозний ризик для здоров’я цієї групи населення.

Науковці наголошують, що у світі, де кліматичні зміни призводять до дедалі частіших та інтенсивніших хвиль спеки, необхідно розробляти стратегії захисту вразливих груп населення. Переселення до холодніших регіонів не є реалістичним рішенням, тому дослідники закликають до впровадження адаптаційних заходів, таких як покращення доступу до охолоджувальних технологій та створення міських просторів, що мінімізують тепловий вплив.

Отримані результати підтверджують, що екстремальна спека є не лише фактором короткострокового ризику, а й може мати довготривалі наслідки для здоров’я та прискорювати біологічне старіння. Враховуючи глобальне потепління, розуміння цих механізмів стає критично важливим для розробки ефективних заходів захисту громадського здоров’я.