Фестивалі, традиції та молодь: як ефективно говорити про кліматичну кризу

П'ятирічне дослідження, проведене Школою кліматичних змін та сталого розвитку Університету Азіма Премджі в Бенгалуру, Індія, виявило інноваційні підходи до комунікації про кліматичні зміни. Науковці встановили, що традиційні методи інформування про кліматичну кризу через представлення лише наукових даних та негативних прогнозів можуть викликати у людей, особливо молоді, відчуження та депресію, замість стимулювання до дій.

Дослідники розробили унікальну модель комунікації, яка поєднує наукові дані з культурними практиками та емоційним досвідом. Центральним елементом цього підходу стали кліматичні фестивалі, які щороку відвідують десятки тисяч молодих людей по всій Індії. Ці заходи включають мистецькі інсталяції, театральні вистави, традиційні ігри та природничі екскурсії, що дозволяють відвідувачам взаємодіяти з природою через власні відчуття.

Важливим відкриттям стала ефективність багатомовної комунікації. Хоча більшість наукових дискусій в Індії проводиться англійською мовою, переклад матеріалів місцевими мовами, такими як каннада, хінді та ассамська, значно розширив охоплення аудиторії. Для забезпечення якісних перекладів університет співпрацює з вчителями середніх шкіл, які вміють пояснювати складні концепції простою мовою.

Програма також продемонструвала важливість залучення молоді не лише як отримувачів інформації, але й як активних комунікаторів. За три роки понад 200 молодих стажерів відвідали різні регіони Індії для документування кліматичних змін. Багато з них згодом стали активними захисниками довкілля та надихнули інших молодих людей долучитися до кліматичних ініціатив.

Особливу увагу в програмі приділяють традиційним знанням корінних народів. Замість дидактичних лекцій про необхідність змін у поведінці, організатори запрошують представників племен та народних артистів, які через танці, пісні та драматичні вистави передають глибоке розуміння взаємозв'язку людини з природою. Такий підхід виявився особливо ефективним у донесенні складних екологічних концепцій до широкої аудиторії.

Дослідники також наголошують на важливості сторітелінгу в науковій комунікації. Замість абстрактних даних про викиди вуглекислого газу та глобальне потепління, вони використовують особисті історії та досвід людей, які безпосередньо стикаються з наслідками кліматичних змін. Наприклад, розповіді про мешканців островів Сундарбан, які втрачають свої домівки через підвищення рівня моря, мають більший вплив на аудиторію, ніж статистичні дані.

Науковці підкреслюють, що ефективна комунікація — це лише один з кроків у боротьбі з кліматичною кризою, яка залишається глибоко політичним питанням із системними проблемами. Проте саме якісна комунікація часто стає першим кроком до активних дій у сфері захисту клімату.

Результати дослідження демонструють, що поєднання наукових даних з емоційним досвідом, залучення молоді та повага до традиційних знань можуть створити потужний інструмент для мобілізації суспільства у боротьбі з кліматичними змінами. Цей досвід може бути корисним для інших країн, які прагнуть покращити комунікацію щодо кліматичних змін та стимулювати громадську активність у цій сфері.