Фіброміалгія та нейропатичний свербіж: як біль і свербіж пов'язані

Фіброміалгія, хронічний розлад, що характеризується поширеним болем, втомою та порушеннями сну, часто супроводжується незвичайним симптомом — нейропатичним свербежем. На відміну від звичайного свербежу від укусу комара, цей тип виникає не через подразнення шкіри, а через дисфункцію нервової системи.

Дослідження показують, що причиною є саме пошкодження нервів. Нерви, що відповідають за відчуття свербежу, подібно до тих, що відчувають біль, можуть починати надсилати надмірні або неправильні сигнали. Це відбувається при запаленні нервів або їхньому пошкодженні, що змінює передачу сенсорної інформації.

При фіброміалгії і біль, і свербіж пов'язані з центральною сенситизацією — станом, коли центральна нервова система обробляє сенсорні сигнали аномально. Доктор Марк Пеллегріно, фахівець з фіброміалгії, описує це як «надактивні рецептори болю в шкірі». За його словами, гіперчутливість автономних нервів призводить до свербежу, оніміння, поколювання, печіння та відчуття повзання, а також до змін шкіри.

Ці надактивні рецептори можуть активуватися «мовчазними ноцицепторами». Дослідження 2013 року виявило, що майже 77 відсотків пацієнтів з фіброміалгією мали гіперзбудливі мовчазні ноцицептори — нерви, які зазвичай залишаються неактивними до запалення або травми.

Біль і свербіж мають спільні біологічні механізми, включаючи центральну та периферичну сенситизацію. Дослідження 2014 року показало, що лікування нейропатичного болю, такі як габапентин, прегабалін та деякі антидепресанти, можуть бути ефективними при хронічному свербежі.

Доктор Гіл Йосипович, професор медичної дерматології Університету Маямі, пояснює: «Біль змушує вас відсмикнути руку та захистити ділянку. Свербіж змушує вас чухатися». Дослідження 2020 року виявило, що близько 60 відсотків пацієнтів з фіброміалгією відчувають хронічний свербіж.

Лікування вимагає комплексного підходу, включаючи протисудомні препарати, стимуляцію блукаючого нерва та акупунктуру. Важливо також враховувати психологічний стрес, який посилює симптоми, хоча це не робить стан уявним.