Фізична підготовка покращує психологічну стійкість операторів дронів

У контексті українсько-російської війни, де безпілотники стали ключовим елементом бойових дій, науковці з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного провели унікальне дослідження. Робота, опублікована у журналі «Rehabilitation & Recreation», мала на меті визначити, які фізичні якості найбільш ефективно підтримують психологічну готовність операторів дронів в умовах, наближених до бойових. Автори дослідження — Романчук С.В., Бойко О.В. та Капінус О.С. — зосередилися на аналізі взаємозв’язку між фізичною підготовкою та здатністю військових витримувати психологічний стрес.

Дослідження проводилося за участю 100 здорових курсантів військового вишу, поділених на чотири групи по 25 осіб. Кожна група вирізнялася розвитком певної фізичної якості: перша — статичною витривалістю (утримання планки), друга — швидкістю (біг на 100 м), третя — загальною витривалістю (біг на 3 км), четверта — силовою витривалістю (ривок гирі 24 кг). Вік та вислуга учасників не мали статистично значущих відмінностей, що забезпечило чистоту експерименту. Тестування відбувалося у травні 2024 року на спортивному комплексі академії з дотриманням етичних стандартів Гельсінської декларації.

Оператори дронів, як зазначають автори, виконують завдання, що вимагають високої концентрації, стабільності уваги, швидкого переключення між задачами та ефективної короткочасної пам’яті. У бойових умовах ці якості зазнають впливу стресових факторів, таких як вестибулярна стимуляція (наприклад, рух у кабіні) та нервово-емоційна напруга (шум, дефіцит часу). Щоб змоделювати ці умови, курсантів піддавали 30-хвилинній вестибулярній стимуляції на тренажері, який імітував рухи оператора дронів, а також тестували в умовах штучно створеного стресу — з шумовими ефектами та обмеженням часу на виконання завдань.

Результати виявилися показовими. Під впливом вестибулярного навантаження психологічні показники всіх груп знизилися, але найбільше постраждали курсанти з розвиненою статичною витривалістю та швидкістю. Наприклад, короткочасна зорова пам’ять у першій групі погіршилася на 2,8 бала (p<0,05), а в другій — на 4,75 бала (p<0,05). Натомість у групах із загальною та силовою витривалістю спад був меншим — 1,2 та 0,7 бала відповідно, без статистично значущої різниці (p>0,05). Аналогічна тенденція спостерігалася під час нервово-емоційного стресу: концентрація уваги в групі з швидкістю впала на 2,9 бала (p<0,05), тоді як у групі із загальною витривалістю — лише на 0,4 бала (p>0,05).

Фізичні тести підтвердили переваги певних якостей. Курсанти четвертої групи показали найкращий результат у ривку гирі (41,3 раза), значно перевищивши показники інших груп (p<0,05−0,001). Третя група виявилася лідером у бігу на 3 км, випередивши першу на 44,7 секунди (p<0,001). Ці дані свідчать, що загальна та силова витривалість створюють міцніший фундамент для психологічної стабільності, ніж статична витривалість чи швидкість.

Науковці пояснюють це фізіологічними механізмами. За їхніми словами, монотонний вестибулярний вплив гальмує кору головного мозку, викликаючи зниження психомоторних функцій, як стверджував І.П. Павлов. Натомість розвинена витривалість сприяє кращому балансу нервових процесів, що допомагає операторам зберігати ясність мислення в екстремальних умовах. Нервово-емоційна напруга, своєю чергою, посилює втому через надмірну реакцію організму на дефіцит інформації, але витривалість зменшує цей ефект.

Дослідження також підкреслює практичну значущість результатів. Оператори дронів, чиї дії впливають на результат бою, потребують не лише технічних навичок, а й фізичної підготовки, яка підтримує їхню психіку. Романчук, Бойко та Капінус наголошують, що сучасна підготовка військових спеціалістів має враховувати ці висновки, інтегруючи цілеспрямовані заняття з розвитку витривалості.