Фізик Річард Фейнман: Наукову теорію можна лише спростувати, але не довести остаточно

У своїй знаменитій лекції «Пошук нових законів» видатний фізик-теоретик Річард Фейнман розкрив фундаментальний принцип сучасної наукової методології — неможливість остаточного доведення наукових теорій. За його словами, будь-яка наукова теорія може бути лише спростована, але ніколи не може бути доведена як абсолютно істинна.

Фейнман пояснив це на прикладі історії науки. Протягом століть певні теорії планетарного руху вважалися істинними, але згодом були відкинуті, коли з'явилися кращі пояснення. Так, механіка Ньютона замінила багатовікове переконання, що Земля є центром всесвіту, оскільки краще пояснювала рух планет. У свою чергу, загальна теорія відносності замінила механіку Ньютона, бо точніше описувала рух Меркурія, хоча ньютонівська механіка також була дуже точною.

Фейнман наголошував, що наукові теорії повинні бути чіткими, тобто такими, які можна перевірити та спростувати. Інакше вони мають обмежену цінність і не повинні прийматися. Наприклад, «зміна клімату» сама по собі не є перевірюваною концепцією, оскільки клімат Землі завжди змінювався. Важливими є конкретні питання: «які саме зміни?», «яка їх величина?» і «чи є запропонована причина чітко визначеною?».

У своїй лекції Фейнман детально розглянув сучасне розуміння матерії та її складових. Він пояснив, що вся матерія складається з однакових атомів, незалежно від того, чи це зорі, каміння чи живі істоти. Атоми мають ядро та електрони навколо нього. Хоча наше розуміння поведінки електронів досить точне, сили між нейтронами та протонами в ядрі все ще не повністю зрозумілі.

Для кращого розуміння ядерних сил вчені проводять експерименти з високими енергіями, зіштовхуючи нейтрони та протони. Ці дослідження відкрили «скриньку Пандори» — було виявлено понад чотири десятки інших частинок, які взаємодіють з нейтронами та протонами і впливають на сили між ними.

Фейнман постійно підкреслював у своїх виступах, що жодна теорія у фізиці не є остаточною. Завжди існують окремі дані, які можуть виявитися просто помилковими вимірюваннями, але також можуть стати першими підказками, що приведуть до абсолютно нової і кращої теорії. Саме так працює наука.

Цей принцип має важливе значення для розуміння наукового методу та оцінки наукових теорій. Наприклад, хоча ми не повністю розуміємо зміну клімату, дослідження глибоководних осадових порід спростовує твердження, що вуглекислий газ є головним рушієм зміни температури. Він відіграє другорядну роль у складній системі.

Водночас, теорія парникового ефекту та його впливу на температуру Землі досі не була спростована. Поки не з'явиться краща теорія, що пояснює, чому материки Землі не замерзають вночі, вона залишається робочою гіпотезою.

Підхід Фейнмана до наукової методології демонструє важливість критичного мислення та готовності переглядати навіть усталені теорії у світлі нових даних. Це особливо актуально сьогодні, коли наукові дослідження часто політизуються, а складні природні явища намагаються пояснити спрощеними моделями.