Фізик Вільям Хаппер спростовує міф про вуглекислий газ

Фізик Принстонського університету Вільям Хаппер опублікував есе, в якому критикує сучасний кліматичний алармізм та спростовує твердження про вуглекислий газ як головний регулятор клімату Землі. Есе увійшло до нової книги, що об'єднує 38 експертів з різних галузей науки.

Хаппер стверджує, що кліматичний алармізм є згубним союзом невігластва та прагнення до влади, слави і багатства. Щедрі дослідницькі гранти від урядів та приватних фондів створили нову дисципліну так званої кліматичної науки. Традиційні дисципліни швидко перейменувалися на варіанти центрів порятунку планети, отримуючи щедрі винагороди.

Вчений наголошує, що ця щедрість мала свою ціну. Якщо дослідження не показували, що планета потребує порятунку, науковців виключали з числа обраних. Багато авторитетних вчених не висловлювали публічно своїх сумнівів щодо офіційної лінії. Хаппер підкреслює, що за критерієм Карла Поппера кліматичний алармізм не є науковою теорією, оскільки жодне з його тривожних передбачень не справдилося.

Центральна догма кліматичного алармізму полягає в тому, що вуглекислий газ є регулятором клімату Землі. Хаппер називає цю догму хибною. Він пояснює, що найважливішим парниковим газом є водяна пара, а не вуглекислий газ. Коли враховуються ефекти хмар, вода у всіх своїх фазах має набагато більший вплив на радіаційний перенос тепла, ніж вуглекислий газ.

Вчений зазначає, що клімат Землі не має єдиного регулятора, а всі теоретичні та емпіричні дані вказують на те, що вуглекислий газ є відносно неважливим чинником. Найважливішими впливами на клімат Землі є Сонце та хмарний покрив. Особлива іронія демонізації вуглекислого газу полягає в тому, що зростання його атмосферних концентрацій приносить користь життю на Землі, сприяючи озелененню планети.