Фізика насичення спростовує катастрофічний вплив CO2 на клімат

Вільям Гаппер подав коментар до Агентства з охорони навколишнього середовища США щодо перегляду програми звітності про викиди парникових газів. У документі міститься детальний аналіз фізики насичення, яка демонструє обмежений вплив вуглекислого газу на температуру планети.

Вуглекислий газ та інші парникові гази швидко втрачають здатність нагрівати планету в міру зростання їхньої концентрації в атмосфері. У фізиці радіаційного переносу це явище називають насиченням. Для концентрацій CO2 понад одну мільйонну частку кожне подвоєння атмосферних концентрацій викликає однакову кількість потепління. Потепління пропорційне логарифму концентрації CO2, що демонструє сильний ефект зменшення віддачі.

Якщо припустити, що подвоєння CO2 від доіндустріального рівня 280 мільйонних часток до 560 мільйонних часток викликає потепління на 0,75 градуса Цельсія, то для наступного потепління на 0,75 градуса знадобиться ще одне подвоєння концентрації до 1120 мільйонних часток або додавання 560 мільйонних часток. Починаючи з нульової концентрації CO2 в атмосфері, лише 0,42 мільйонної частки вуглекислого газу було б достатньо для початкового потепління на 0,75 градуса.

Більшість обізнаних вчених погоджуються з логарифмічною формою кривої залежності, і єдина справжня суперечка стосується значення кліматичної чутливості. Це оцінка без зворотних зв'язків. Більші значення вимагають позитивних зворотних зв'язків від інших змін в атмосфері та океанах. Проте більшість зворотних зв'язків у природі є негативними, а не позитивними, тому реальне потепління, яке зрештою буде визначено зі спостережень, ймовірно буде меншим за й так невелику величину.

Спектральна інтенсивність теплового випромінювання в космос показує, що подвоєння концентрації CO2 від поточного значення майже не впливає на теплове випромінювання Землі в космос та потепління. Подвоєння концентрацій метану або закису азоту матиме ще менший ефект, практично незначний.

Фізика насичення пояснює, чому температури не були катастрофічно високими протягом сотень мільйонів років, коли рівні CO2 були в 10−20 разів вищими за сучасні. Геологічні дані за останні 600 мільйонів років показують, що коли CO2 досягав рекордно високого рівня близько 7000 мільйонних часток, температури були на рекордно низькому рівні. Коли рівні CO2 були низькими близько 245 мільйонів років тому, температури були на рекордно високому рівні. Очевидно, що CO2 не є регулятором земного клімату.

Фізика насичення також пояснює тривіальний вплив досягнення нульових викидів на температуру. Досягнення нульових викидів у Сполучених Штатах до 2050 року запобігло б підвищенню температури лише на 0,02 градуса за Фаренгейтом без позитивного зворотного зв'язку та лише на 0,06 градуса з позитивним зворотним зв'язком, який зазвичай закладений у моделі Міжурядової групи з питань зміни клімату. Досягнення нульових викидів у всьому світі до 2050 року запобігло б підвищенню температури лише на 0,13 градуса або на 0,50 градуса з чотириразовим позитивним зворотним зв'язком.

Міжурядова група з питань зміни клімату та інші ніколи не надавали наукового обґрунтування своїх позитивних зворотних зв'язків. Такого обґрунтування не існує. Ці зміни температури є тривіальними, але вартість їх досягнення була б катастрофічною для людей у всьому світі.

Коментар пояснює переваги додавання CO2 в атмосферу та робить висновок, що фізика демонструє відсутність наукової основи для програми звітності про викиди парникових газів, оскільки CO2 був насичений принаймні з початку індустріальної епохи в 1750 році, і тому ефекти потепління від CO2 та інших парникових газів є незначними.