Французькі науковці готують експеримент з вирощування морського окуня на Місяці

На дослідницькій станції поблизу пляжів Палава-ле-Фло на півдні Франції сотні маленьких морських окунів кружляють у резервуарі. Вони не підозрюють, що є частиною сміливого експерименту, який може змінити життя за межами Землі. Згідно з планом, їхні нащадки стануть першими тваринами, яких вирощуватимуть на Місяці, забезпечуючи астронавтів свіжою їжею під час тривалих місій далеко від дому.

Проєкт під назвою Lunar Hatch очолює доктор Сіріль Пшибила з Французького національного інституту океанічних наук (Ifremer). Його мета — відповісти на фундаментальне питання для майбутніх дослідників космосу: як надійно виробляти свіжу, поживну їжу на Місяці?

«Риба є відмінним джерелом білка, оскільки це тваринний організм, який ми засвоюємо найкраще», — пояснює Пшибила в коментарі The Guardian. «Вона містить омега-3 та важливі вітаміни групи B, які будуть необхідні астронавтам у космосі для підтримки м'язової маси».

План настільки ж амбітний, наскільки й звучить. Науковці планують запліднити ікру морського окуня на Землі, а потім відправити її в космос на вантажному космічному кораблі. Подорож, яка триватиме від чотирьох до восьми днів, ідеально збігається з періодом інкубації ікри. В ідеалі мальки мають вилупитися або під час польоту, або невдовзі після прибуття на місячну базу.

Риба вирощуватиметься в резервуарах, наповнених водою, видобутою з льоду, знайденого на полюсах Місяця — регіонах, які постійно перебувають у тіні. Ці резервуари стануть частиною замкненої системи аквакультури, де кожен відходний продукт перетворюється на ресурс.

«Ми провели всі можливі симуляції на Землі, тож тепер мета — здійснити космічну місію для перевірки цих даних», — зазначає Пшибила.

Система працюватиме за принципом інтегрованої мультитрофічної аквакультури (ІМТА), земного методу, теоретично обґрунтованого у 2004 році. Цей підхід поєднує різні морські види для переробки поживних речовин. Стічні води від риби живитимуть мікроводорості, які, своєю чергою, годуватимуть організми-фільтратори, такі як двостулкові молюски та зоопланктон. Креветки та черви перероблятимуть залишкові відходи — і також служитимуть їжею для морського окуня.

«Мета Lunar Hatch — не мати відходів», — наголошує Пшибила. «Все переробляється через систему аквакультури, яка повинна бути автономною протягом чотирьох-п'яти місяців».

Завдання полягає в забезпеченні двох свіжих порцій морського окуня на тиждень для екіпажу з семи осіб протягом 16-тижневої місії. Для досягнення цієї мети потрібно близько 200 риб.

Ідея відправлення тварин у космос не нова. У 1973 році крихітні муміхоги — витривалі риби з прибережних районів Північної Америки — подорожували на борту місії «Аполлон». Гуппі плавали в радянській космічній лабораторії «Салют» у 1976 році. Нещодавно на Міжнародну космічну станцію відправили даніо-реріо для вивчення втрати м'язової маси в умовах мікрогравітації.

Але Lunar Hatch відрізняється: його мета — фактично вирощувати рибу в космосі.

Дослідники вже вирішили критичні питання. Чи виживе ікра під час сильних вібрацій запуску? Чи пошкодить космічна радіація або зміни гравітації їхню ДНК? Перші тести дають позитивні результати. Використовуючи обладнання Космічного центру Університету Монпельє, науковці змоделювали інтенсивну вібрацію російської ракети «Союз». Запліднена ікра на різних стадіях розвитку витримала це навантаження.

Проєкт розробляється вже кілька років. Пшибила вперше запропонував його у 2016 році, коли Європейське космічне агентство (ЄКА) шукало ідеї для «Місячного села». Фінансування надійшло у 2018 році від Національного центру космічних досліджень Франції (CNES), і зараз Lunar Hatch входить до 100 проєктів, відібраних для майбутніх місій посадкового модуля ЄКА Argonaut, що розпочнуться у 2034 році. Ці роботизовані вантажні кораблі зможуть доставляти до 1,8 тонн обладнання на місячну поверхню, включаючи невеликий, але цінний вантаж ікри морського окуня.

У разі успіху Lunar Hatch може стати моделлю для створення систем життєзабезпечення, придатних для використання як у космосі, так і на Землі. У світі, що стикається зі зростаючими проблемами продовольчої безпеки, те, що починається як рішення для віддалених астронавтів, може незабаром принести користь спільнотам, ізольованим через географічне положення, зміну клімату чи конфлікти.