Гарвардське дослідження: міцні соціальні зв'язки — головний фактор щастя та довголіття

Найтриваліше дослідження добробуту в американській історії, що проводилося Гарвардським університетом, розкрило ключову роль міжособистісних стосунків у формуванні щастя та здоров'я людини. Дослідження, започатковане 1938 року, охопило 268 студентів Гарварду, серед яких були майбутній президент Джон Кеннеді та редактор Washington Post Бен Бредлі.

Початково науковці намагалися визначити характеристики «нормальних молодих чоловіків» та фактори їхнього успіху. Учасники проходили численні медичні обстеження, психіатричні співбесіди та заповнювали детальні опитувальники про своє життя. У 1970-х роках до дослідження долучили ще одну групу — 456 чоловіків із менш привілейованих верств Бостона.

Роберт Волдінґер, який очолив проєкт у 2003 році, виявив, що найважливішим предиктором загального добробуту в похилому віці був рівень задоволеності шлюбом у 50-річному віці. Аналіз тисяч анкет, генетичних аналізів, медичних записів та інтерв'ю привів до однозначного висновку: «Хороші стосунки роблять нас щасливішими та здоровішими. Крапка».

Дослідження показало, що не просто наявність шлюбу, а його якість має вирішальне значення. Спостереження за 47 парами віком за 80 років виявило, що для людей у щасливому шлюбі спілкування з друзями та родиною підвищувало рівень щастя. Однак під час хвороби чи фізичного болю лише час, проведений з партнером, допомагав подолати негативний вплив на настрій.

Соня Любомирська, яка почала досліджувати щастя в Стенфордському університеті ще 1989 року, виявила, що щасливі люди менше порівнюють себе з іншими, позитивніше сприймають оточуючих та не зациклюються на негативі. Її експерименти показали, що навіть прості практики, як-от вияви вдячності чи випадкові акти доброти, можуть підвищити рівень щастя.

Сучасні дослідження підтверджують важливість соціальних зв'язків. Юлія Рорер з Інституту Макса Планка проаналізувала опитування 2000 німців і виявила, що люди, які ставили соціальні цілі («проводити більше часу з родиною та друзями»), були щасливішими через рік порівняно з тими, хто зосереджувався на несоціальних цілях («отримати кращу роботу»).

Дослідники Ніколас Еплі та Джуліана Шредер з Чиказького університету довели, що навіть короткі соціальні взаємодії з незнайомцями можуть покращити настрій. Люди недооцінюють, наскільки приємним може бути таке спілкування і наскільки відкритими до нього будуть інші.

Любомирська підкреслює, що більшість ефективних методів підвищення щастя працюють саме тому, що посилюють відчуття зв'язку з іншими людьми. Навіть соціальні мережі, попри неоднозначний вплив, можуть бути корисними, якщо використовуються для активного спілкування, а не пасивного гортання стрічки.

Щодо практичних рекомендацій, дослідники радять надавати перевагу живому спілкуванню, телефонним розмовам або відеочатам перед текстовими повідомленнями. Навіть коротка розмова з незнайомцем може покращити настрій та збагатити день несподіваними враженнями чи новими знаннями.

Волдінґер, який також є буддійським священником, наголошує на важливості збереження балансу між професійними досягненнями та глибокими особистими стосунками. Його власний досвід показує, що статус та визнання менш важливі для щастя, ніж можливість займатися значущою діяльністю та підтримувати щирі людські зв'язки.