Глобальне потепління виявилося значно повільнішим, ніж прогнозували кліматичні моделі

Нові наукові дані суттєво підважують поширені твердження про катастрофічне глобальне потепління. Дослідження, проведене Россом МакКітріком, співлауреатом премії SEPP Frederick Seitz 2023 року, охопило дані 30 метеостанцій Канади за період з 1888 по 2017 рік. Результати показали, що середній темп потепління за денними максимумами температури становив приблизно 0,1 градуса Цельсія за десятиліття, або 1 градус за століття.

Важливо зазначити, що протягом останніх 100 років потепління було інтенсивнішим узимку, ніж улітку чи восени. Жовтень навіть показав незначне похолодання. Щодо річної середньої денної температури, то вона зросла приблизно на 0,1 градуса за десятиліття. При цьому 72% станцій не зафіксували статистично значущого потепління чи похолодання.

Особливо показовим є той факт, що з 1939 року практично не спостерігалося змін у середніх денних максимумах температури в липні та серпні по всій Канаді. Дослідження також не виявило суттєвого посилення потепління в полярних регіонах у довгострокових вибірках, хоча цей ефект спостерігався восени та взимку в новіших підвибірках.

Паралельно з цим, Центр науки про Земну систему при Університеті Алабами в Гантсвіллі повідомив про глобальні тенденції температури в атмосфері, де власне і відбувається парниковий ефект. За їхніми даними, тренд потепління за понад 46 років становить +0,15°C за десятиліття, з діапазоном похибки ±0,03°C.

Додаткове дослідження, проведене Роєм Спенсером, Джоном Крісті та Вільямом Брасвеллом, опубліковане в Journal of Applied Meteorology and Climatology, розглянуло вплив міського теплового острова на літні температури повітря в США за період 1895−2023 років. Вони виявили, що для приміських та міських категорій станцій до 65% спостережуваного потепління можна пояснити ефектом міського теплового острова.

Ці результати ставлять під сумнів apocalиптичні прогнози щодо кліматичних змін. Зокрема, дослідження показують, що реальні темпи потепління значно нижчі, ніж передбачають кліматичні моделі, які використовує Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC).

Важливо відзначити, що парникові гази запобігають різкому охолодженню вночі, однак IPCC та її співробітники наголошують саме на денних максимумах температури. При цьому глобальні атмосферні дані, де власне і відбувається парниковий ефект, не показують небезпечного потепління.

Ці висновки мають важливе значення для розуміння реальних темпів і масштабів кліматичних змін та формування адекватної політики реагування на них. Вони вказують на необхідність більш виваженого підходу до оцінки кліматичних ризиків та планування відповідних заходів.