Гролари не стануть новим видом: гібриди ведмедів виявилися тупиком

У 2006 році мисливець у канадській Арктиці застрелив незвичайну тварину, яка мала фізичні ознаки як білого, так і бурого ведмедя. Генетичні тести підтвердили, що це був гролар — гібрид двох видів. Історія цієї родини виявилася надзвичайно заплутаною. Самиця білого ведмедя, змушена через танення крижаних покривів мандрувати на південь у Північно-Західні території Канади, зустріла двох самців ґрізлі. Від кожного з них вона народила по двоє дитинчат — трьох дочок і сина. Коли одна з дочок досягла зрілості, вона спарувалася зі своїм біологічним батьком, а також з іншим партнером матері. Результатом стали чотири дитинчата, які генетично були одночасно її братами, дітьми та двоюрідними родичами.

Десятиліття тому, коли дослідники розкрили ці взаємозв'язки, наукова спільнота була вражена. Зазвичай потомство від міжвидового схрещування є стерильним, але гролари виявилися здатними до розмноження. Біологи почали замислюватися, чи не є це передвісником появи нового арктичного хижака. Можливо, ці гібриди стануть історією адаптивного успіху, народженою з хаосу зміни клімату? Або ж вони є екологічним попередженням про майбутнє?

Арктика нагрівається вчетверо швидше за решту планети. Білі ведмеді, які харчуються переважно тюленями і залежать від крижаних покривів як мисливських платформ, змушені рухатися на південь у пошуках нової їжі. Тут вони дедалі частіше зустрічають своїх бурих родичів — ґрізлі, які просуваються на північ через потепління. Це викликало припущення, що гібридизація між двома видами може стати регулярним явищем, породжуючи дедалі більше гроларів та піцлі (гібридів з батьком білим ведмедем). Деякі біологи навіть побоювалися, що потік генів від білих ведмедів до популяції бурих може сприяти вимиранню перших.

Однак масштабне геномне дослідження, опубліковане минулого року, намалювало іншу картину. Коли дослідники на чолі з Джошуа Міллером з університету Мак'юен у Канаді порівняли генетичні послідовності 371 білого ведмедя, 440 ґрізлі та членів династії гроларів, вони отримали несподіваний результат. Аналіз показав, що в дикій природі немає жодних гібридів, окрім тих гроларів, про яких ми знаємо. Підтверджена рідкість цієї моделі спарювання тепер змушує експертів вважати, що гібриди не мають критично важливих навичок для виживання в середовищі жодного з батьків.

Нещодавні дослідження демонструють, що гролари погано пристосовані до арктичного життя, оскільки не мають унікальної морфології лап білого ведмедя з протиковзними властивостями. Водночас вони не повністю оснащені фізичними рисами, які мають ґрізлі для полювання, такими як потужні передні лапи та плечі. Іншими словами, замість того, щоб бути еволюційними хамелеонами, гролари та піцлі є поганими білими ведмедями і поганими бурими ведмедями одночасно.

Принаймні в короткостроковій перспективі такі гібриди залишатимуться рідкісним явищем і не призведуть до появи нового виду. Набагато більшою загрозою для білих ведмедів сьогодні є втрата їхнього крижаного середовища через антропогенну зміну клімату, зазначає Фіона Галбрейт, генетик і консультант зі зміни клімату. Династія гроларів є не лише дивиною, але й емблемою екологічного руйнування нашої планети.