Історична правда про одяг ніндзя: маскування замість чорного вбрання

Популярна культура створила стійкий образ ніндзя як воїна в чорному костюмі, проте історична реальність виявляється набагато різноманітнішою та цікавішою. Дослідження істориків та експертів з японської культури розкривають справжню природу одягу цих легендарних розвідників та шпигунів феодальної Японії.

Згідно з дослідженнями науковців, ніндзя, яких також називали шінобі, діяли на території Японії до кінця XIX століття. Їхня діяльність охоплювала широкий спектр завдань: від розвідки та саботажу до, в окремих випадках, здійснення замахів. Вони також брали участь у відкритих битвах, хоча це не було їхнім основним призначенням.

Балаж Сабо, дослідник з відділу японських студій Університету Етвеша Лоранда в Угорщині, пояснює, що розвідники, які спостерігали за ворожим табором, зазвичай носили простий одяг селян або торговців. Для проникнення у ворожі замки ніндзя мусили одягатися відповідно до вбрання мешканців фортеці, щоб не привертати зайвої уваги.

Поширене уявлення про повністю чорний костюм ніндзя насправді походить з японського лялькового театру. Як зазначає Сабо, цей образ запозичений від вбрання ляльководів, які керували маріонетками під час вистав.

Ерік Шахан, перекладач японських текстів, що спеціалізується на бойових мистецтвах, підтверджує, що ніндзя носили одяг, який відповідав місцю їхньої infiltрації. Вони також носили з собою повсякденні речі, щоб виглядати природно у своєму оточенні. Носіння повністю чорного одягу, навпаки, привернуло б небажану увагу.

Археолог та куратор Префектурного музею історії та фольклору Сайтами в Японії Івата Акіхіро додає, що у випадках, коли ніндзя мусили брати участь у відкритих сутичках, вони одягали легку броню, яка не обмежувала рухів.

Особливо цінним джерелом інформації про одяг ніндзя є «Шонінкі» — книга, написана Наторі Масазумі, ніндзя, який жив у XVII — на початку XVIII століття. У цьому історичному документі детально описуються методи маскування та рекомендації щодо вибору одягу для різних місій.

Масазумі підкреслював важливість здатності швидко змінювати свій вигляд, перевтілюючись у священника, мандрівного ченця, жінку чи горянку. Він надавав конкретні рекомендації щодо вибору маскування залежно від завдання: образ буддійського ченця був корисний для наближення до людей, костюм торговця дозволяв вільно змішуватися з натовпом, а вуличний артист міг непомітно спостерігати за оточенням.

Особливу увагу Масазумі приділяв використанню солом'яного капелюха — амігаса. Цей простий, але ефективний аксесуар дозволяв приховувати обличчя та змінювати силует, водночас надаючи можливість непомітно спостерігати за оточенням. Він також рекомендував носити плащ або дощовик, які полегшували спостереження та швидку зміну маскування.

Колір одягу, за словами Масазумі, мав відповідати навколишньому середовищу. Ніндзя повинен був ретельно вивчати місцевість та обирати найбільш доречні кольори для маскування. Додатковим корисним елементом був шматок тканини, який міг використовуватися як пояс, пов'язка на голову або маска для обличчя залежно від ситуації.

Масазумі наголошував на важливості ретельної підготовки та вибору відповідного маскування залежно від обставин. Він підкреслював необхідність самопізнання, вивчення місця перебування та здатності зберігати спокій під час виконання завдань.

Таким чином, історичні дослідження спростовують популярний міф про стандартизований чорний костюм ніндзя. Натомість вони розкривають складну систему маскування та адаптації, яка дозволяла цим майстрам шпигунства ефективно виконувати свої завдання в різноманітних умовах феодальної Японії.