Канал якому понад 200 років може висохнути через посуху

Один із найпопулярніших каналів Уельсу, Монмутшир і Брекон, який цього року відзначає своє 225-річчя, опинився під загрозою висихання. Оператори каналу, який простягається на 56 кілометрів через Національний парк Баннау Брихейніог та індустріальний ландшафт Блайнавон, внесений до списку ЮНЕСКО, б’ють на сполох: без негайних дощів або втручання уряду вода в каналі може зникнути вже за тиждень. Щороку цей історичний водний шлях приваблює близько 3 мільйонів туристів, які приїжджають сюди для прогулянок, велоспорту та катання на човнах. Проте нині його майбутнє опинилося під питанням через дефіцит води, спричинений як природними, так і законодавчими факторами.

Канал, який у XIX столітті слугував для транспортування заліза та вугілля до портів Ньюпорта, традиційно отримував 80−90% своєї води з річки Уск та її приток. Однак останні зміни в законодавстві, спрямовані на захист довкілля в умовах кліматичних змін, запровадили суворі ліцензії на забір води. Ці обмеження, введені регулятором Natural Resources Wales (NRW), покликані зберегти екосистему річки Уск, яка має статус特别ої зони збереження через наявність рідкісних видів, таких як атлантичний лосось, що перебуває під загрозою зникнення у Уельсі. У 2022 році, під час останньої посухи, канал забирав близько 30% загального стоку річки, що стало критичним для її біорізноманіття.

Трейсі Лік-Джонс, керівниця волонтерської групи Bridge 46 to Five Locks, яка організовує заходи вздовж каналу та залучає кошти на його благоустрій, називає ситуацію «абсолютно катастрофічною». «Усе, що підтримує канал — туризм, місцева економіка, громада — під загрозою. Ми ризикуємо втратити перлину південного Уельсу», — зазначила вона. Лік-Джонс переконана, що уряд Уельсу має зібрати ключових гравців — Canal & River Trust, Welsh Water та NRW — для пошуку рішення. Вона також згадала про плани місцевої ради розширити канал до міста Кумбран, що могло б принести значні економічні вигоди, але без стабільного водопостачання ці амбіції приречені.

Про кризу стало відомо з листа, надісланого Glandŵr Cymru, валлійським підрозділом Canal & River Trust, місцевим бізнесам у лютому. У ньому йшлося про те, що через нові правила канал більше не може забирати воду з Уску в попередніх обсягах. Минулого року Glandŵr Cymru програла апеляцію проти умов, встановлених NRW, що лише загострило проблему. Директор організації Марк Еванс визнав, що старі обсяги забору води вже неприйнятні, але наголосив на терміновій потребі альтернативного джерела. «Прогноз погоди на найближчий тиждень невтішний. Якщо ситуація не зміниться, нам доведеться зупинити рух човнів через шлюзи», — попередив він, додавши, що це вплине не лише на туристів, а й на екосистему самого каналу.

Одним із можливих рішень могла б стати співпраця з Welsh Water, компанією, яка забезпечує питною водою 250 тисяч жителів південно-східного Уельсу. У найпосушливіші роки Welsh Water пропонує перекачувати воду з річки Тау для своїх клієнтів, а вивільнені обсяги з Уску спрямовувати в канал. Проте це потребує значних витрат, які благодійна організація Canal & River Trust не може собі дозволити. Еванс підкреслив, що комерційні тарифи на воду зроблять таке рішення фінансово непідйомним для них.

Місцеві підприємці вже відчувають наслідки. Аласдер Кіркпатрік, власник компанії Beacon Park Boats, яка здасть в оренду човни власного виробництва, розповів, що клієнти, які бронювали поїздки, почали телефонувати з питаннями про можливі скасування. «Це стало для нас справжнім шоком. Мої клієнти — це не лише місцеві, а й туристи з-за кордону, які витрачають гроші в пабах, ресторанах, на таксі та поїзди. Якщо канал закриють, економіка регіону зазнає удару», — наголосив він. Кіркпатрік закликав уряд профінансувати Welsh Water для підтримки водного рівня в каналі, адже втрата цієї пам’ятки неприпустима.

Екологи, зі свого боку, наголошують на необхідності захисту річки Уск. Гейл Девіс-Волш, виконавча директорка Afonydd Cymru, зазначила, що обмеження на забір води критично важливі для виживання видів у посушливі періоди. «Річка не може віддавати 30% свого стоку без шкоди для природи», — пояснила вона. Представник NRW Гевін Боун додав, що регулювання водозабору — це складний процес, який балансує між потребами екології та громади. «Наша мета — зберегти річку Уск і естуарій Северн як зони особливого природного значення», — підкреслив він.

Welsh Water, зі свого боку, зазначила, що Уск є одним із найменш стійких до посухи джерел питної води в регіоні, а кліматичні зміни та зростання населення лише ускладнюють ситуацію. Компанія готова допомагати, але не безкоштовно. «Ми не можемо ризикувати постачанням питної води для наших клієнтів чи надавати її без оплати», — заявив речник.

Уряд Уельсу зайняв нейтральну позицію, заявивши, що захист довкілля — їхній пріоритет, але будь-які домовленості між Canal & River Trust і Welsh Water є комерційним питанням, у яке вони не втручатимуться. Обмеження на ліцензії, за словами речника, відповідають заявленим самим Trust обсягам.

Ситуація з каналом Монмутшир і Брекон оголила ширшу проблему: як у сучасних умовах кліматичних змін зберегти історичні пам’ятки, не жертвуючи природою чи економікою. Без швидкого рішення Уельс ризикує втратити не лише туристичний магніт, а й важливу частину своєї спадщини.